Методи та рівні управління соціальною роботою на виробництві, аналіз і розгляди їх на різних рівнях управління

Роблячи висновок можна вважати, що аналогічна ситуація і з гаслом: «Максимум прибутку при мінімумі ризику». Тут, як і в раніше розібраному випадку, треба або максимізувати прибуток при завданні верхньої межі для ризику, або мінімізувати ризик при заданому прибутку, або конструювати з двох критеріїв один. Додаткова складність полягає в необхідності чисельно оцінювати ризик.

1.3. Про оптимальне управління економічними системами

Розглянемо дві проблеми порівняльної оцінки ефективності різних підходів до оптимізації управління економічними системами.

Порівняння по ефективності державних і приватних підприємств. До теперішнього часу є величезна кількість книг, статей, ресурсів Інтернету, пов'язаних з пошуками оптимального управління тими або іншими економічними системами. Серед обговорюваних питань, наприклад, такий: «Які підприємства працюють ефективніше – державні або приватні?»

Приватні підприємства хвалять за можливість розгортання особистої ініціативи, швидкість реакції на зміну ринкового середовища. Критикують їх за високу вірогідність різних протиправних і протигромадських дій. Державні підприємства критикують за неповороткість, викликану бюрократизмом управління, а хвалять за законопокірність. На основі словесного обговорення не можна зробити однозначного виводу. Звернемося до статистики.У табл.1 приведені статистичні дані Європейського Союзу на кінець 1995 р. Для кожної країни і для Європейського Союзу в цілому вказані частка зайнятих в державному секторі (у відсотках від всіх зайнятих в країні) і частка держсектора в створенні доданої вартості (у відсотках від валового внутрішнього продукту). У останньому стовпці вказана ефективність держсектору в країнах Європейського Союзу щодо підприємств і організацій інших форм власності. Вона отримана шляхом ділення другої з цих доль на першу. Країни впорядковані в порядку убування валового внутрішнього продукту.

Таблиця 1.

Ефективність держсектору в країнах Європейського Союзу

Таким чином, продуктивність праці (об'єм створеної доданої вартості на того, що одного працює) в держсекторі вища, ніж на приватних підприємствах. Це твердження справедливе для Європейського Союзу в цілому і для всіх його країн окремо, окрім однієї – Бельгії.

Отже, згідно світовому досвіду економічна ефективність державних підприємств вища, ніж у приватних. Одна з причин полягає в тому, що зарубіжні держави вважають за краще залишати у себе (або націоналізувати) високоефективні підприємства і позбавлятися від малоефективних і збиткових, приватизовуючи їх.

Догма ефективності конкуренції. Вона полягає в тому, що економічні структури, засновані на конкуренції, ефективніші (проводять більше при тих же витратах), ніж планові. Західна економічна теорія прийшла до протилежного висновку: ефективність конкурентної системи може в окремих випадках досягати ефективності планової системи, але ніколи не в змозі перевершити її. Це і зрозуміло – оптимальна програма дій, що враховує всю інформацію, завжди ефективніше, ніж потік неузгоджених дій окремих суб'єктів ринкової конкуренції, що стихійно складається.

Проте у кожного типу системи є свої причини недосягнення максимуму. У конкурентній системі - стихійні відхилення від оптимальної траєкторії, викликані неузгодженими вирішеннями економічних суб'єктів. Для ринкової економіки характерна нераціональна витрата матеріальних, фінансових, кадрових ресурсів. Недаремно в період війни, коли необхідно зосередити ресурси для забезпечення озброєних сил, всі держави переходять до планової системи управління економікою

У плановій економіці основна причина недосягнення максимуму - нераціональність процедур ухвалення рішень, принципова неможливість точного вирішення оптимізаційних завдань, а головне - неусувна невизначеність в їх постановці. Існують підходи, що дозволяють модернізувати планову економіку з метою підвищення ефективності, вводячи в неї елементи ринкових відносин. Стверджувати, що "ринок" ефективніший за "план", не можна.

Термін «конкуренція» означає «змагання». У СРСР конкурували між собою розробники військової техніки – з декількох зразків, розроблених різними організаціями по одних і тих же тактико-технічних вимогах, комісія експертів вибирала один для запуску в серію. В даний час подібна процедура іменується тендером (конкурсом). Конкуренція процвітала і на ринку споживчих товарів – населення «голосувало рублем» за ті товари, які віддавало перевазі, останні залишалися на полицях магазинів і з часом списувалися.