Вдосконалення соціально-трудового планування на підприємстві

Бачимо, що за отриманими результатами обраховувати зміну продуктивності праці недоцільно, оскільки сумарний вплив даних техніко –технологічних факторів мізерний, як у 2-му, так і в 3-му роках, тобто економія робочої сили впри дії фактору підвищення технічного рівня виробництва відповідно становить лише 0,007 люд. та 0,003 люд., а при дії фактору структурних зрушень виробництва – 0,013 люд. та 0,005 люд.

В таблицях 3.6, 3.7 обрахуємо, яким чином на зміну продуктивності праці впливає зміна фондоозброєності та фондовіддачі, використовуючи метод ланцюгових підстановок, відповідно в 2-му та 3-му роках.

Таблиця 3.6 – Зміна продуктивності праці при зміні фондовіддачі та фондоозброєності в 2-му році.

На основі таблиць 3.6, 3.7 бачимо, що у 2-му році за рахунок зміни фондоозброєності та фондовіддачі продуктивність праці зросла на 6458,918 грн./чол., а в 3-му році - на 9322,138 грн./чол..

Таблиця 3.7 – Зміна продуктивності праці при зміні фондовіддачі та фондоозброєності в 3-му році.

На інтенсифікацію зусиль щодо впровадження техніко-технологічних факторів варто звернути увагу, адже вони можуть забезпечити значно більше зростання продуктивності праці.

Проаналізувавши зміну базисних темпів росту середньорічної, середньоденної та середньогодинної продуктивності праці, робимо висновки про наявні цілодобові та внутрізмінні простої та про рівень трудової дисципліни. Цілоденні простої потрібно обмежити лише тим часом, що заздалегідь обумовлений уставом підприємства – вихідними та святковими днями. Неодмінно треба звернути увагу на неявку працівників і на наслідки щодо порушень робочого графіку(час приходу на роботу, обідня перерва, кінець роботи).

Оскільки у робочому році номінальний час одного працівника складає 2024 год (52 робочі тижні за виключенням восьми святкових днів, субот та неділь при восьмигодинному робочому дні), то, обрахувавши дійсний фонд часу, ми побачимо, який виявиться резерв.Дійсний фонд часу залежить: 1. Від кількості скорочених днів (рівня трудової дисципліни). Провівши опитування, було визначено, що щоп’ятниці працівники покидають робоче місце приблизно на годину раніше завершення робочого дня у звязку з святкуванням днів народжень чи інших святкових подій. Тобто за цієї умови напротязі року втрачається продуктивних 52 год одного працівника. 2. Від того чи вчасно працівники приходять на роботу після обідньої перерви, тобто, чи дотримуються вони регламентовано виокремленого для відпочинку часу. На ТзОВ “ІТС” в середньому(спостереження велись протягом тижня) на обід йшли додому працівники у кількості десяти чоловік. Відповідно, щодня перерва тривала довше на 10-20 хв. Враховуючи ці запізнення за умови збільшення перерви в середньому на 0.25 год, отримаємо, що втрати часу зменшуть час роботи на 632.5 год в рік(відповідно- 63.25 год робочого часу одного працівника).

Отже, беручи до уваги лише явні втрати часу, можемо обрахувати, який би ефект отримало підприємство, ліквідувавши дані простої. Отримаємо 34,74 тис грн.

Результат, який отримаємо від усіх запропонованих методів за рік обрахуємо в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 – Загальний ефект від проведених заходів на ТзОВ “ІТС”

Аналіз свідчить, що дані заходи не можна ігнорувати і потрібно переглянути політику ТзОВ “ІТС”.

Отже, розробимо стратегію управління персоналом, щоб в майбутньому скоординувати дії адміністративно-управлінського персоналу.

Стратегічний план управління персоналом підприємства

Стратегія існує на підприємстві у вигляді плану(програми),яка має такі розділи:

1.Добір і розміщення персоналу.

2.Заходи щодо підвищення ефективності використання персоналу