Вдосконалення соціально-трудового планування на підприємстві

Загальну оцінку ефективності менеджменту підприєм¬ства доповнюють оцінкою ефективності діяльності окре¬мих, управлінських підрозділів, адже передумовою висо¬кої (низької) загальної ефективності є рівень організації діяльності.

1.5 Управління роботою та організаційними структурами, основні принципи управління як передумова ефективної динаміки менеджменту

У процесі управління менеджери постійно мають справу із двома проблемами:

• збільшенням продукту роботи індивідуумів;

• збільшенням продукту організаційних структур, у рамках яких виконується робота.

І менеджери всіх рівнів свою увагу та енергію повинні спрямовувати на визначення можливостей управління роботами й організаційними структурами і не взагалі, а так, щоб високі рівні випуску продукту досягались за мінімальних витрат.

Такі проблеми стали домінуючими для представників класичної школи управління ще на початку 20-го століття і є актуальними й тепер. Адже центральною проблемою було і залишається зростання продуктивності праці.

Збільшення продуктивності роботи індивідуумів згідно із відо¬мими теоріями менеджменту базується на чотирьох основних прин¬ципах:

1) управління роботою. Ідеї цього принципу заклав Фредерік В.Тейлор;

2) спрощення роботи, який, в основному, опрацювали Френк і Ліліан Гілбрег;

3) шанування роботи;

4) ефективності роботи.

Відомо, що Тейлор був першим, хто почав активно вивчати ро¬боту, як процес. Він рекомендував (принцип управління роботою):

• для кожного елементу праці людини розробляти науковий . метод, яким можна замінити старий практичний метод;

• науково обґрунтовувати відбір, планування, навчання і роз¬становку робітників;

• забезпечувати виконання роботи згідно із розробленими нау¬ковими принципами і співпрацювати у цьому з робітниками;

• усвідомлювати необхідність рівного розподілу праці і відпо-, відальність між адміністрацією і робітниками.

Ці принципи стали основними обов'язковими в управлінні робо¬тою індивідуумів.

Експерименти Тейлора і його досліди за допомогою секундомі¬ра були підхоплені іншими дослідниками на різних роботах.

Важливим наслідком зусиль послідовників Тейлора було від¬криття ними шляхів спрощення роботи.

Відомі вчені-управлінці, Френк і Ліліан Гілбрет з'єднали свої зусилля, що забезпечило важливий прорив у спрощенні роботи (принцип спрощення роботи).

Глибокий аналіз послідовності та шляхів руху тіла при виконан¬ні роботи та раціональна їх організація дали можливість зменшити число необхідних рухів для її виконання із 18 до 4. Використовуючи метод Гілбрета, можна збільшити свою продуктивність праці на багатьох підприємствах на 200 відсотків. Дослідження Гілбрета по¬вністю співпадали із робочою Тейлора, адже кожен із них шукав виконання найменшої кількості рухів за найкращого виконання ро¬боти.