ЄВГЕНІЯ ЯРОШИНСЬКА (1868-1904)

Ярошинська зуміла (хоч опосередковано) показати всю важливість морально-духовного змісту життя як основи соціальної перебудови сус¬пільства, виражаючи свою авторську позицію інколи в дидактичній формі.

«Хвороби» суспільства в художній інтерпретації Ярошинської — не випадковий факт, а симптом загального глибокого процесу, влас¬тивого перехідній епосі, коли вмирало старе, народжувалось нове, викликаючи загострене сприйняття дійсності.

Письменницю найбільш цікавила роль, місце і завдання інтелі¬генції в цій ситуації. Темі інтелігенції присвячені повісті: «Понад Дністром», «Перекинчики», «Рожі а терне».

474

ПОВІСТІ

Повість Ярошинської динамічна, з природним розвитком подій, без детальних описів і розлогих роздумів. У ній ясна перспектива, не загромаджена речами і декораціями, співрозмірність частин, чіткість замислу.

У повісті Ярошинської сюжет розгортається природно, без нав¬мисних витівок з метою заінтригувати читача. Зразком простого чіткого розвитку сюжету може служити повість «Понад Дністром» (1895). Події тут розгортаються в суворому логічному зв'язку, без пере¬тасовки, переміщення в часі, навмисних замовчувань, ефектних трюків.

У повісті порушено важливі проблеми виховання і навчання під¬ростаючого покоління в дусі любові до рідного народу, до свого краю, як це роблять герої повісті: Марія, Орест та його сестра.

Редактор «Буковини» О. Попович, якому присвячена повість, ви¬соко оцінив її за цікавий зміст і сюжет, гарну мову і патріотичний дух, що «віє-повіває з ^сожної стрічки; та має ся праця й ту добру прикмету, що ганиться (критикується. — Ает.) в ній недостаток пат¬ріотичного виховання або звихнене образованє нашої т(ак) зв(аної) інтелігенції»1.

Таку високу оцінку повісті «Понад Дністром» дала Наталя Коб-ринська: «У Вас прегарна легкість в оповіданню, всі особи ніби живі, чудові описи життя на селі.

Се у Вас і важне, що Ви за рами для своїх героїв берете обставини щоденного життя та робите з того сирого матеріалу правдиву артис¬тичну річ»2.

Це був перший твір про життя української інтелігенції Букови¬ни, що вибрала собі тернистий шлях служіння народові. Ярошинській він був добре відомий. За коротке життя ті терни не один раз кри¬вавили її серце, бо «кождий, хто за народ стоїть, мусить якнайгірші неприємності терпіти, — писала вона М. Павликові 1889 р. — Я вид-жу то по Вас, але виджу то і по собі, хоть я не єсьм чимось вели¬ким, хоть мої труди для добра народа суть дуже слабі, то все маю неприємностей цілу копу, навіть не щадять окремих кореспонден¬ток, щоби мені допечи» [377].Великі неприємності мала Ярошинська за повість «Перекинчи¬ки», над якою працювала впродовж 1896—1897 років. Редактору «Буковини» Леву Турбацькому, літератору і критику, сподобалася повість. Він почав її публікувати в перших числах січня, не сумніва¬ючись у тому, що «повинна вона зробити сильне вражінє, бо зачеп¬лене тут буковинське житє, оскілько я довідався, дуже вірно» [436].

Ф. 101, № 586.

^Рукописний відділ Інституту літератури НАН України. гКобринська Н. Вибр. твори. — К., 1980. — С. 410—411.

475

Передбачення редактора справдилися. Враження було таке сильне що довелося припинити її публікацію. «Повість далі публікувати мм не можемо, — вибачався Турбацький перед авторкою 20 січня 1898 р. — На мене зробила вона дуже добре вражінє, і я тому почав єї містити. Тим часом вже перша сцена між протопопихою і о(тцеад) Моцаном викликала між православними обурене. Напали на нас з усіх боків, так що тутешні проводирі зажадали від мене рукопису, щоб прочитати дальшу часть повісті, і рішили в кінці повісті надалі не друкувати з чисто політичних причин, бо тим дало би ся волохам (румунам. — Авт.) і москвофілам оружє до руки, немовбито ми виступаємо против православія» [436—437].