Іван Світличний ДУХОВНА ДРАМА ШЕВЧЕНКА
И в шитом золотом жупане,
И в серой свыти люди злы!
А в «Москалевій криниці» (1847) оповідач, розказавши, як заздрі і ненасит¬ні сусіди підпалили хату двох сиріт тільки за те, що вони самі «мозолями вибили¬ся в люди», від себе пояснює:
Нехай би вже були непевні
Які вельможі просвіщенні,
То і не жаль було б; чи так?
А то сірісінький сіряк
Отак лютує.
А через кілька рядків герой твору знову додає:
До стебла все погоріло,
І діти згоріли,
А сусіди, і багаті,
-І вбогі, раділи.
Багатії, бач, раділи,Що багатше стали,
А вбогії тому раді,
Що з ними зрівнялись!
Сірісінький сіряк... і багаті і вбогі, і «в шитом... жупане, и в серой свыти» — яке це все далеке від тієї зручної своєю простотою схеми, яку за Шев¬ченка і для Шевченка придумали його коментатори!
Люди злі, люди лихі, люди жорстокі — безугавно повторюють герої Шев¬ченка, і життєві колізії, в яких вони опиняються, нічого іншого підказати їм не можуть: як інакше назвати тих, хто доводить до відчаю, божевілля і смерті?
Люди злі, люди лихі, люди жорстокі — варіює на всі лади і сам поет, від свого імені.
Злі пани, вельможі — і тут дивуватися не доводиться: на те вони й гнобите¬лі. Але злі й лихі також і затуркані, забиті «сірісінькі сіряки». Зло повсюдне, всезагальне, і сховатися від нього людині нікуди. Сам Шевченко на цьому ґрунті пережив страшну духовну драму — не меншу, ніж його герої, що з розпуки боже¬воліли і занапащали своє життя. Тільки його драма була не так особиста, як сус¬пільна, не так побутова, як політична. Звичайно, суто особисті моменти поетово¬го життя — та ще такого поета, як Шевченко, органічно входять в його духовний світ і творчість, і слова «Історія його життя — історія його народу» не тільки влучні, а й глибоко характерні: важко уявити, якою б була поезія Шевченка, якби замолоду він не був сам кріпаком, а пізніше не був запроторений рядовим солдатом в пустелю. І заборона писати й малювати. Якби в нього склалося щасливе родинне життя... Якби... Якби... Якби...
Тих «якби», що так або інакше позначилися на його творчості, можна на¬звати десятки. А все ж духовну драму Шевченка ці тяжкі життєві обставини підсилювали і зміцнювали, але не визначали. Драма його зародилася на самому початку творчої біографії, зріла протягом кількох років і своєї кульмінації сягнула в період «Трьох літ», а потім, то затихаючи, то підсилюючись, звучала на високій трагічній ноті протягом усього поетового життя.