Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови

2. Комунікативність включає в себе індивідуалізацію навчання мовній діяльності, під якою розуміємо врахування всіх властивостей учня як індивідуальності: його здібностей, вміння здійснювати мовну і навчальну діяльність і головним чином його особливих якостей. Для комунікативного методу індивідуалізації є головним засобом створення мотивації і активності.

Своє відношення до середовища людина виявляє в мові. А оскільки відношення до середовища завжди індивідуальне, так як світ пізнає жива конкретна особистість і світ, що оточує кожну особистість зовсім неоднаковий, - то індивідуальна, особистісна і мова.

При навчанні іншомовній мовній діяльності індивідуальна реакція можлива лише в тому випадку, якщо мовне завдання, що стоїть перед учнем буде відповідати його потребам і інтересам як особистості. Тому щоб викликати адекватну реакцію необхідне врахування індивідуальних і перш за все особистісних якостей учня: життєвого досвіду, контекcту діяльності, сфери інтересів, схильностей, емоційної сфери, світогляду, нарешті, статусу даної особистості в колективі.

Такий підхід гарантує істинну мотивацію, а також справжню внутрішню активність учня.

Зовнішня активність найчастіше виникає від так званої активізації класу, залучення учнів до участі у бесіді. При наявності внутрішньої активності, не потрібно ніяких додаткових прийомів активізації, бо учень вирішує мовно-розумову задачу, яка зачіпає його як особистість і сам охоче вступає в контакт. Мова - явище настільки індивідуальне, що навчати мові поза індивідуалізацією - неможливо.

Враховуючи сказане можна вважати індивідуалізацією закономірністю навчання. Отже другий принцип навчання, говорінню як виду мовної діяльності - це принцип індивідуалізації при ведучій ролі її особистісного аспекту.

Треба вказати, що даний принцип є новим за своїм трактуванням.

Індивідуальність учня є основою індивідуалізації, навчального процесу. При навчанні іншомовному говорінню цей принцип набуває ще більшого значення, так як індивідуальним, неповторним перш за все є мова учня як засіб висловлення його індивідуальних переживань почуттів, емоцій, моральних прагнень.

Основою індивідуалізації може служити індивідуальність учня, що сприймається у всій багатогранності як система.

Розглянемо індивідуальність учня в трьох аспектах як індивіда, як суб`єкта і як особистості, і відповідно три види індивідуалізації.

А). Індивідні властивості учнів і індивідна індивідуалізація.При навчанні іншомовній мовній діяльності роль задатків виявляється в тому, що одні учні виявляються більш здібними до виконання одних дій, інші - інших. Для вчителя розбіжності в індивідних властивостях виступають як об`єктивна данність, з якою потрібно всебічно рахуватись і враховувати в навчанні. В силу їх значущості і специфіки врахування індивідних властивостей людини навчання повинно здійснюватись в рамках спеціально виділеного виду індивідуалізації -індивідної. Індивідна індивідуалізація в першу чергу покликана служити врахуванню і розвитку здібностей до іншомовної мовної діяльності.

Б). Суб`єктні властивості учнів і суб`єктна індивідуалізація.

Для навчання іншомовному мовленню врахування суб`єктивних властивостей учнів важливе тому, що у кожного учня є свої прийоми оволодіння знаннями, своя навчальна стратегія.

Важливість навчання учнів оптимальним прийомам і способам діяльності пояснюється двома факторами. По перше, при скороченій сітці годин ще складніше оволодіти іншомовним мовленням, якщо в учнів не розвинені необхідні вміння самостійної роботи, тобто суб`єктні властивості; по друге, практичне оволодіння мовою в середній школі розглядається як база для подальшого спеціалізованого доучування. Це доучування, однак, є неможливим без досить добре розвинених навичок самостійної роботи.

Специфіка суб`єктної індивідуалізації при навчанні іншомовному говорінню полягає в тому, що вона повинна передбачати одночасне застосування дидактичних матеріалів, різних, за формою (наприклад, наявність чи відсутність опор), що враховують своєрідність прийомів навчальної діяльності учня, але що призводять, зрештою до однакових результатів по можливості за рівні відрізки часу. Озброєння учнів раціональними прийомами навчання включає систематичну і цілеспрямовану роботу. Отже при навчанні іншомовній мовній діяльності поряд з індивідною необхідна і суб`єктна індивідуалізація.