Зовнішньоекономічні зв'язки України з країнами світу
Торговий баланс і баланс послуг та некомерційних платежів утворюють баланс (рахунок) поточних операцій (поточний пла¬тіжний баланс), у якому відображається процес обліку товарів і по¬слуг, а також односторонні разові платежі.
3. Баланс руху капіталів (рахунок операцій з капіталом) ві¬дображає купівлю й продаж закордонних активів, отримання дов¬гострокових і короткострокових позик. Кошти, надані іншим держа¬вам або іноземним підприємствам, розглядаються як відплив капі¬талу, а позики, одержані від інших держав,— як приплив. У тре¬тьому розділі виділяються операції, не пов'язані з комерційною ді¬яльністю. Вони є засобом урівноваження сальдо платіжного балан¬су — наприклад, зменшення його дефіциту. З цією метою ви¬користовуються продаж золота, залучення нових кредитів, відстрочка платежів з кредитів, отриманих раніше, і виплати відсот¬ків за їх користування. Усі ці операції мають особливе призначен¬ня — поліпшити стан платіжного балансу, і тому виділяються в окремий розділ.
Баланс руху капіталів фіксує надходження в Україну з інших держав інвестицій та кредитів і такий же рух капіталів за кордон. Вони можуть використовуватися для придбання матеріальних чи фінансових активів. Існує тісний взаємозв'язок між балансом поточних операцій і балансом руху капіталів.
Хоча платіжний і розрахунковий баланси мають однакову струк¬туру, різниця між ними полягає в тому, що в розрахунковий баланс включаються виплати й зобов'язання країни відносно інших країн, у тому числі непогашені, а в платіжний баланс — фактичні над¬ходження й платежі. Таким чином, розбіжності між платіжним і розрахунковим балансами відображають ступінь розвитку міжнаро¬дних кредитних відносин, які визначають розрив (лаг) у часі між виплатами й надходженнями. Платіжний баланс за своїм результа¬том може не збігатися з розрахунковим.Платіжні баланси не можуть бути незбалансованими, тому що всі три їх складові (рахунки поточних операцій, рахунки капіталів, роз¬рахунки з офіційних міжнародних резервів) у сумі мають дорів¬нювати нулю. Коли кажуть про дефіцит платіжного балансу, то йдеі ться про баланс рахунків поточних операцій і руху капіталів.
Таким чином, платіжний баланс є головним статистичним доку¬ментом, що відображає зовнішньоекономічні операції України. Його стан має важливі наслідки для економіки. Наприклад, сильні коли¬вання сальдо з поточних операцій (у той чи інший бік) небажані, тому що різке збільшення позитивного сальдо призводить до швид¬кого зростання грошової маси й тим самим стимулює інфляцію, а різке збільшення негативного сальдо може спричинити "обвальне" зниження обмінного курсу, а отже, хаос у зовнішньоекономічних операціях України. Саме тому держава активно регулює платіжний баланс, використовуючи контроль операцій з офіційними міжнарод¬ними резервами, зміни обмінного курсу.
Стан платіжного й торговельного балансу держави справляє ве¬ликий вплив на валютний курс і валютну політику.
Ефективність міжнародної торгівлі тісно пов'язана з рухом ва¬лютних курсів. Валютний курс — це ціна грошової одиниці даної національної валюти, вираженої в грошах іншої країни. Існуючий курс обміну двох валют приблизно відповідає співвідношенню їх купівельної спроможності на даний час. Характер заходів, здійсню¬ваних країнами для подолання незбалансованості, залежить від прийнятої системи валютних курсів.
Залежно від того, куди надходять платежі, вони заносяться або в графу "доходи", або в графу "витрати" (відповідно кредит і дебіт).
Доходи: 1) експорт товарів, 2) експорт послуг, 3) доход від інве¬стицій за кордоном, 4) трансфертні платежі від іноземців у країну, 5) придбання іноземцями активів даної країни.
Витрати: 1) імпорт товарів, 2) імпорт послуг, 3) доход від іно¬земних інвестицій країни, 4) трансфертні платежі іноземцям з краї¬ни, 5) придбання громадянами країни іноземних активів (акцій, об¬лігацій, валюти).
Таким чином, угоди між партнерами різних країн призводять або до відпливу грошей з країни, або до їх притоку. Імпорт товарів, ін¬вестицій іноземних корпорацій або безоплатні перекази грошей на адресу родичів — це приклад міжнародних оборудок, які призво¬дять до відтоку грошей з країни. Експорт товарів, іноземні інвести¬ції у вітчизняні корпорації або грошові подарунки від родичів з-за кордону сприяють припливу грошей у країну.
У кінці кожного року визначають, що більше — приплив чи від¬плив. Якщо відплив більший, ніж приплив, утворюється дефіцит платіжного балансу, який означає, що наші імпортні (витратні) опе¬рації створили попит на більший обсяг іноземної валюти, ніж могли забезпечити наші експортні (доходні) операції. Дефіцит фінансуєть¬ся або позикою з-за кордону, або продажем частини активів. Не¬стача надходжень іноземної валюти може поповнюватися також із офіційних резервів Національного банку України. Офіційні резерви будь-якої країни обмежені. Тому стійкі або тривалі дефіцити пла¬тіжних балансів, які мають фінансуватися за рахунок їх резервів, неминуче призведуть до їх виснаження. У цьому випадку країні до¬ведеться вжити заходів з метою забезпечення збалансованості пла¬тіжного балансу.