Зовнішньоекономічні зв'язки України з країнами світу

Основними формами кількісних обмежень є квотування та ліцен¬зування. Квотування — це дозвіл на ввезення іноземних товарів лише певної кількості й у певний період часу. Ліцензування озна¬чає, що імпортер або експортер має одержати від державного органу спеціальний дозвіл (ліцензію) на ввезення або вивезення то¬варів.

Імпортні податки запроваджуються для підвищення ціни на то¬вари. До імпортних податків, що широко застосовуються державою (крім мита), належать імпортні депозити, а також численні адмі¬ністративні, прикордонні та інші стягнення з імпорту.

Водночас держава проводить інтенсивні дії для підтримки екс¬порту. До них належать пряме й непряме субсидування, надання державних експортних кредитів. У випадку зростання дефіциту торговельного балансу держава, стимулюючи експорт і обмежуючи імпорт, сприяє скороченню товарного дефіциту.

Головний момент валютного регулювання — це валютний курс національної грошової одиниці.

Існує два полярно протилежних варіанти системи валютних кур¬сів: 1) система гнучких, або плаваючих, курсів, за якої обмін однієї національної валюти на іншу визначається попитом і пропозицією; 2) система жорстко фіксованих валютних курсів, за якої зміні ва¬лютних курсів у результаті коливань попиту й пропозицій пере¬шкоджає державне втручання. Гнучкі валютні курси автоматично коригуються таким чином, що в кінцевому підсумку зникають дефі¬цити й активи платіжних балансів, але поряд з такими перевагами, як автоматичне усунення системи неплатежів, дана система може породити серйозні проблеми:1) невизначеність у торгівлі й прибутках. При укладанні довго¬строкових контрактів з фіксацією курсу це може призвести до збитків однієї зі сторін, якщо до кінця цього періоду курс змінився;

2) умови торгівлі країни можуть погіршитися при падінні інтерна¬ціональної вартості її валюти. Наприклад, збільшення ціни гривні в доларах буде означати, що Україна повинна експор¬тувати більший обсяг товарів і послуг для фінансування пев¬ного обсягу імпорту із США;

3) нестабільність. Вільне коливання валютних курсів може впли¬вати дестабілізуюче на внутрішню економіку. Значні коливан¬ня курсу можуть викликати депресію в галузях, що виробля¬ють товари на експорт. Якщо курс гривні падатиме, з'являться інфляційні тенденції, збільшиться експорт, піднімуться ціни на імпорт. Якщо курс гривні зросте, скоротиться експорт, збіль¬шиться імпорт, може виникнути безробіття, знизиться інфля¬ція.

Фіксовані валютні курси встановлюються деякими країнами з ме¬тою усунення недоліків системи гнучких курсів. При зміні попиту й пропозиції держава для стабілізації закріпленого нею курсу валюти повинна прямо чи побічно втручатися в функціонування валютного ринку. Існує кілька способів такого втручання:

1. Використання валютних резервів. Для цього держава шляхом переговорів з МВФ обговорює розмір стабілізаційного фонду для підтримки курсу національної валюти. МВФ рекомендує також валютний коридор, коли курс валюти може змінюватися в установлених межах.

2. Уведення прямого контролю за торговими й фінансовими потоками. Зокрема, можна скоротити імпорт шляхом уведення мита або квот, субсидування деяких експортних товарів. Го¬ловна проблема, яка виникає при цьому, полягає в тому, що скорочується обсяг світової торгівлі, деформується її структура.

3. Валютний контроль: раціонування. Уряд може висунути вимо¬гу про продаж йому всієї валюти, отриманої експортером. Пі¬сля цього він, у свою чергу, розподіляє, або раціонує, цей не¬великий запас валюти між різними імпортерами, яким вона потрібна. Таким чином обмежується розмір імпорту. Негатив¬ним наслідком такого контролю є порушення зв'язків, які склалися, дискримінація окремих імпортерів.

4. Деякі заходи внутрішнього макроекономічного регулювання, наприклад податкова й грошова політика, за яких усувається нестача валюти, обмежується попит на імпортні товари та ін.

Загалом система регульованих національними банками плаваю¬чих валютних курсів (з метою недопущення різних стрибків) визна¬на як переважна в налагодженні раціональних міжнародних зв'язків.

Організація міжнародної торгівлі відіграє суттєву роль у вирішен¬ні центрального питання економічного життя: ідо виробляти, скільки й для кого? Часткову відповідь на це запитання ми дали раніше.