Аналіз і виявлення резерів покращення ефективності господарювання підприємства в галузі рослинництва
За 1992 – 2003 роки тракторний парк скоротився на 40.4%, зернозбиральні комбайни на 41.7%, картоплезбиральні на 67.4%, бурякозбиральні машини на 39.7%. Основними машинами галузь забезпечина на 48 – 66%. Спрацьованість машино – тракторного парку досягає 75%, а окремих видів машин – знаходиться на критичній межі. Готовність тракторів до виконання робіт на 1 березня 2005 року становила 75%. Вичерпання експлуатаційного ресурсу більшості сільськогосподарських машин значно здорощує вартість їх ремонту, оскільки замість профілактичних і поточних необхідно проводити відновлювальні ремонти. Зношені основні засоби не забезпечують відповідного рівня і темпів збільшення обсягів виробництва продукції, а також підвищення продуктивності праці.
Внаслідок низького рівня забезпеченості підприємства засобами виробництва не виконуються окремі технологічні операції. Загальні втрати господарств становлять за недобором урожаю понад 30%, за перевитратами пального близько 15%.
Наведена ефективність використання засобів виробництва свідчить, що рівень потенційних можливостей підприємств залежить не тільки від концентрації виробничих засобів на одиницю земельної площі, а й від збалансованості матеріальних ресурсів, їх раціонального кількісного і якісного співвідношення, відповідності вимогам новітніх технологій, які в свою чергу підвищують ефективність біологічних засобів виробництва.
Пряма залежність між забезпеченістю підприємства основними засобами виробництва і ефективністю господарювання унеможливлюється і таким чином, як невідповідність між кількісними, якісними і ціновими характеристиками виробничих засобів; нераціональне співвідношення основних і оборотних виробничих засобів, яке порушує принцип цілісності виробничої системи; неорганічне поєднання наявної матеріально – технічної бази з обраним напрямом спеціалізації, що характерно для більшості підприємств.[38]
Проведений аналіз дає можливість зробити слідуючи висновки: сучасному стану галузей рослинництва притаманний екстенсивний шлях розвитку, зменшення впровадження у виробництво досягнень науково – технічного прогресу, відсутність нормального машино – тракторного парку, зниження урожайності основних видів культур, без господарське ставлення до землі, втрати через недбалість. Виправлення наявних помилок є пріоритетом розвитку галузей рослинництва.
3.Сутність ефективності виробництва галузей рослинництва
Ефективність виробництва – це складне і багатогранне явище. Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів – робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживчих вартостей, спрямованих задовольнити відповідні потреби людей. Отже будь – яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю.[2]
Рис. 1. 4 – Формування ефективності виробництва
Щоб зрозуміти суть ефективності виробництва галузей рослинництва потрібно провести їх комплексний аналіз.
Завданням аналізу є вивчення додаткових можливостей збільшення виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості та зменшення втрат. За допомогою аналізу оцінюють досягнутий рівень виробництва продукції, виконання державних контрактів і замовлень, договорів з іншими покупцями і забезпечення продукцією потреб підприємства, виконання плану валового виробництва і фактори, які його зумовили. Аналізують також причини зміни розміру посівної площі та урожайності культур, вивчають передовий досвід щодо виробництва екологічно чистої продукції, розробляють заходи збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, оптимізації витрат на виробництво, нарощування обсягу конкурентоспроможної продукції, обґрунтовують стратегії розвитку галузі.
На першому етапі аналізу вивчають виробничий потенціал галузі рослинництва. Він включає грунтово – кліматичні умови і ресурси, які є в розпорядженні галузі (земля, трудові ресурси, матеріальні ресурси, технології вирощування тих чи інших культур ).Одним із специфічних і незамінних факторів навколишнього середовища для сільськогосподарського виробництва є природні умови, які включають грунти, рельєф, клімат, водні ресурси. Їх характер зумовлюють: набір і врожайність культур, технологію і організацію робіт у рослинництві, формування парку сільськогосподарських машин і ефективність використання їх, специфічні властивості земель, розмір і характер витрат на виробництво продукції.[39]