Антимонопольна політика в Україні

1)обмеження конкуренції по горизонталі, тобто свідоме об’єднання постачальників або потенційних конкурентів, що реалізують однакові товари на ринках;

2)обмеження по вертикалі, які здійснюються підприємцями, що реалізують різні товари, але мають тісний зв’язок за технологічним ланцюжком.

Проблеми горизонтальних та вертикальних обмежень і їх регулювання досліджені у вже згадуваній книзі Е.Гелхорна та В.Ковасика “Антитрестовское законодательство и экономика”.У монографії ґрунтовно пояснена та законодавча та нормативна база, що регулює політику щодо захисту конкуренції в Україні. Оскільки ця книга була видана у 1999 р., то вона не містить аналізу Законів України “Про захист економічної конкуренції” та “Про природні монополії”, які у 1999 році були ще законопроектами. У книзі розглянуто Закони України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуреції у підприємницькій діяльності”, “Про Антимонопольний комітет України”, “Про рекламу”.

Отже, ця книга є потужним стартом для вивчення політики держав щодо захисту конкуренції та антимонопольної політики України зокрема.

3. Статті

3.1. Анотація на статтю

Н.В. Задорожная. Предприятие на монопольном рынке// Экономика предприятия.-2001.-№1.- с.70-96.

Ця стаття професора, кандидата економічних наук із Київського національного економічного університету є українським варіантом теоретичних розробок західних економістів щодо діяльності підприємств-монополістів. Вона може слугувати одним із першоджерел ознайомлення і вивчення монополій, монопольної влади, впливу монополістів на добробут суспільства, дозволить у порівнянні краще осягнути вивчений матеріал про досконало конкурентні ринки. Ця стаття є систематизованим і корисним посібником для вивчення цього предмету, чогось особливо нового у змісті не містить, але дозволяє досконало розібратися у проблемах функціонування монополій на сучасних ринках.

Оскільки автор статті не ввела нових понять, а лише виклала загальновідомі теоретичні відомості, то просто назвемо основні пункти.

Підприємство називаєть "чистою" монополією, якщо воно є єдиним продавцем унікального товару, функціонує на ринку, що має значні бар'єри на входження, і володіє повною інформацією про функції своїх витрат.

Підприємство має монопольну (ринкову) владу, якщо воно може підвищити ціну і збільшити прибутки шляхом обмеження власного обсягу виробництва і збуту продукції. Сила ринкової влади окремого підприємства залежить від еластичності попиту, кількості підприємств на ринку і розподілу між ними загального обсягу продажу, особливостей ринкової поведінки підприємств.

Не існує єдиного універсального способу діагностування монопольної влади. Є цілий арсенал показників, кожний із яких характеризує певний симптом і тенденції ринку до монополізації (коефіцієнт перехресної еластичності, індекси концентрації ринку, Лернера, Херфіндаля-Хіршмана та ін.), однак разом вони дозволяють достатньо об'єктивно ідентифікувати тип ринкової структури.

Ринок, який із найменшими витратами обслуговується одним підприємством, має назву природної монополії. Пряд із природними монополіями виділяють патентні, моноцінові, дискримінаційні, відкриті, закриті та інші види монополій. Із метою обмеження можливостей зловживання ринковою владою, діяльність природних монополій, як правило, регулюється державою.

У статті описані відмінності становища чистого монополіста і досконало конкурентного підприємства. На основі досліджень закономірностей ринкової поведінки чистої монополії спростовано деякі стереотипні уявлення про монополії.

3.2. Анотація на статтю