Антимонопольна політика в Україні

3.12. Анотація на статтю Виктория Малиновская. О совершенствовании антимонопольного законодательства………………………………………………...…………..26

Перелік використаної літератури…………………………………………..28

Вступ.

Цей реферат містить низку анотацій на книги популярних американських економістів, на монографії іноземних авторів та на монографію і статті українських авторів. Реферат побудований за принципом “від теорії – до прак-тики”. Тому він може бути легко використаний для вивчення антимонопольної політики в Україні.

1. Теоретичні основи антмонопольного регулювання

1.1. Анотація на розділ книги

Макконнэл Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2. – Республика, 1992, 400 с.: табл., граф. – с.107-109.

ISBN 5-250-01486-0 (т. 2)

Для початку розглянемо процес регулювання природних монополій, щоб мати можливість на конкретних прикладах зрозуміти специфіку антимонопольного регулювання взагалі. Для цього використаємо класичний підручник Кемпбелла Р. Макконнелла та Стенлі Л. Брю “Економікс”.

Більшість чисто монополістичних галузей є природними монополіями і тому підлягають суспільному регулюванню. Зокрема, ціни і тарифи, які можуть призначати комунальні служби – залізні дороги, телефонні компанії, постачальники природного газу та електроенергії,– визначаються державними регулятивними комісіями чи управліннями.

Малюнок 1 показує пара-метри попиту та витрат природної монополії. Через великі постійні витрати крива попиту перетинає криву середніх витрат у точці, де середні витрати ще знижуються. Очевидно, що було б недоцільно мати ряд фірм у такій галузі, тому що, розділивши ринок, кожна фірма почала б переміщуватися далі наліво по своїй кривій середніх витрат, так що граничні витрати стали б значно вищими. Зв’язок між ринковими попитом та витратами такий, що досягнення нижчих витрат на одиницю продукції допускає тільки одного виробника.

Застосовуючи правило MR = MC, визначаємо, що Pm і Qm є ціною та випуском, що максимізують прибуток нерегульованого монополіста. Оскільки ціна перевищує середні валові витрати, монополіст має великий економічний прибуток, який сприяє нерівності доходів. Більше того, ціна перевищує граничні витрати, що означає недовикористання ресурсів цього подукту чи послуги. Постає питання: чи може державне регулювання викликати кращі результати, якщо оцінювати їх із точки зору суспільства?Проаналізуємо оптимальну ціну P = MC. Якщо ціллю регулятивного органу є досягнення ефективності розподілу ресурсів, то йому варто законодавчо встановити максимальну ціну для монополіста, яка дорівнює граничним витратам. Оскільки точка на кривій ринкового попиту позначає комбінацію ціни та кількості, а крива граничних витрат перетинає криву попиту тільки у точці R, зрозуміло, що Pr є єдиною ціною, що дорівнює граничним витратам. Нав’язування цієї найбільшої, чи максимальної, ціни є причиною того, що кривою ефективного попиту монополіста стає PrRD; крива попиту стає абсолютно еластичною, і тому Pr = MR до точки R, де регульована ціна перестає бути ефективною. Важливим моментом є те, що при даній законодавчо встановленій ціні Pr монополіст буде максимізувати прибутки чи мінімізувати збитки, виробляючи Qr одиниць продукції, тому що саме при цьому випуску MR(Pr) = MC. Роблячи незаконним призначення ціни вище за Pr на одиницю продукції, регулювальний орган знищує стимул монополіста обмежувати випуск для того, щоб дістати вигоду від вищої ціни. Шляхом нав’язування законної ціни Pr і дозволу монополісту вибирати обсяг випуску, що максимізує його прибуток чи мінімізує збитки, можуть бути імітовані результати чистої конкуренції, пов’язані з розподілом ресурсів. Виробництво здійснюється, коли Pr = MC, і ця рівність вказує на ефективний розподіл ресурсів для цього продукту чи послуги. Ця ціна, при якій досягається ефективність розподілу ресурсів, називається суспільно оптимальною ціною.

Тепер розглянемо ціну, “що забезпечує справедливий прибуток”: P = AC. Встановлення максимальної ціни для монополіста на рівні Pr поставить питання про збитки регульованої фірми. Ціна, що дорівнює граничним витратам, буде такою низькою, що середні валові витрати не покриваються, як показано на малюнку 1. Неминучим результатом є збитки у короткостроковому періоді і банкрутство монополіста – у довгостроковому. Постає питання про дії регулятивних органів. Одним із варіантів їхніх заходів є субсидія, достатня для того, щоб відшкодувати збитки від ціноутворення на рівні граничних витрат. Інший варіант полягає в тому, щоб оправдати цінову дискримінацію з надією, що додатковий дохід, отриманий таким чином, дозволить фірмі покрити витрати. Більшість регулювальних органів у США мають третій підхід: вони встановлюють ціну, що забезпечує справедливий прибуток. Валові витрати охоплюють нормальний, чи “справедливий”, прибуток. Тому ціна, що забезпечує нормальний прибуток, на малюнку 1 є Pf, де ціна дорівнює середнім витратам. Оскільки крива попиту перетинає середні витрати тільки у точці F, то Pf є єдиною ціною, що дає справедливий прибуток.