Антимонопольна політика в Україні

Закон “Про природні монополії” легалізує саме поняття природної монополії у вітчизняній економіці, регламентує підходи до визначення параметрів функціонування і розвитку ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі оптимального збалансування економічних інтересів усіх заінтересованих суб’єктів – виробників, споживачів і держави.

Автор зауважує, що оскільки прородна монополія виникає внаслідок технологічних особливостей виробництва, його матеріально-технічної бази, то дуже зростає роль часу, бо ринки у реальному світі є динамічними тому з розвитком науково-технічного прогресу, зміною ринкових умов умови для існування париродної монополії можуть зникнути.

3.4. Анотація на статтю

В. Базилевич, Г Филюк. Роздержавлення природних монопольних структур в Ураїні// Економіка України. – 2002. - №3. – с. 35-42.

Автори статті обстоюють думку про надзвичайну необхідність приватизації природних монопольних структур в Ураїні, аналізують специфіку цього процесу у нашій державі, роль підприємців та уряду у регулюванні природних монополій.

Врахувавши особливості функціонування підприємств на ринку природної монополії, автори дійшли висновку, що державний вплив на природних монополістів повинен обмежуватися певними рамками. З одного боку, робота щодо регулювання функціонування природних монополій, у першу чергу, має бути спрямована на захист інтересів споживачів товарів та послуг, на недопущення зловживань з боку суб’єктів природних монополій економічною владою на відповідних ринках, а з іншого – регулювання діяльності цих компаній покликане створити основу для їх ефективного функціонування та розвитку шляхом забезпечення умов для повного покриття економічно виправданих витрат підприємців і адекватного інвестування у розвиток виробництва.

У статті стверджується, що необхідними елементами процесу реформування природних монопольних структур є створення сприятливого режиму для функціонування та розвитку компаній, а також стимулювання модернізації виробництва з метою підвищення якості обслуговування споживачів і зниження собівартості продукції. У цьму контексті вагома роль належить реалізації комплексу заходів щодо запровадження принципів комерційної експлуатації об’єктів природних монополій на основі їх роздержавлення та часткової приватизації, що сприятиме створенню прийнятних умов для активізації інвестиційних процесів.Автори наводять причини, що зумовлюють необхідність трансформування відносин власності у сфері діяльності пиродних монополій в Україні. Основною з них є неефективність підприємств державного сектора, який довів свою неспроможність раціонально інвестувати і керувати. Це пояснюється тим, що для переважної більшості підприємств державного сектора є властивим певний системний дефект, який не залежить ні від якості чинного законодавства, ні від адміністрації. Це так звані “м’які бюджетні обмеження” поведінки державних підприємств. Вони полягають у тому, що:

1)акції цих компаній не випускаються на фондовий ринок, через що практично неможливо оцінити їхню реальну вартість у котируваннях; приватні інвестори не зацікавлені інвестувати державне виробництво;

2)на противагу приватній власності, державна знижує стимули у суб’єктів господарювання (а тим більше – у монополіста) до розширеного відтворення, динамічного розвитку, мінімізації затрат матеріальних, фінансових і трудових ресурсів;

3)керівництво таких фірм змушене покладатися на рішення урядових чиновників щодо обсягів виробництва та реалізації продукції, а також рівня цін на неї. Керівники підприємств призначаються урядом і тому орієнтуються не на попит споживачів, а на ієрархію влади.

Стратегічною метою приватизаці природних монопольних структур має бути не проста заміна юридичного права власності, а підвищення мотивації менеджерів та ефективності управління і господарювання. Для зміни стимулів до виробництва, політики керівництва та поліпшення результатів господарської діяльності підприємства приватизація покликана закласти ефективний механізм корпоративного управління. Це означає запровадження системи, яка захистить інвесторів від самовільних дій менеджерів і забезпечить власникам капіталу отримання максимального прибутку на інвестиції.

З огляду на стратегічне значення об’єктів природної монополії в Україні, автори визначають особливу роль держави у регулюванні цієї сфери. У державній власності має залишатися, принаймні, блокувальний пакет акцій підприємств – природних монополістів. Водночас у ринкових умовах державі як суб’єктові господарювання необхідно змінити свою поведінку: з пасивного власника блокувального або контрольного пакету акцій вона повинна перетворитися на активного учасника корпоративно-акціонерного управління компаніями. Активізація її ролі у цьому процесі стимулюватиме підвищення ефективності роботи підприємств – суб’єктів природних монополій, що, у свою чергу, сприятиме продуктивнішому використанню обмежених ресурсів.