Механізм кредитування юридичних осіб і шляхи його вдосконалення
До об'єктивних показників діяльності клієнта належать: 1) об'єм реалізованої продукції, 2) прибуток, 3) грошові потоки, 4) збитки, 5) склад і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості, 6) рентабельність діяльності підприємства, 7) рентабельність продукції, 8) коефіцієнти ліквідності балансу, 9) собівартість продукції, тощо. Чинники суб'єктивного характеру включають: 1) ефективність керування підприємством, 2) макроекономічну ситуацію, 3) стан розвитку галузі позичальника, 4) ринкову позицію позичальника і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці і галузі, 5) наявність державних замовлень і державної підтримки, 6) історію погашення позички в минулому, 7) форму власності тощо.
Комерційні банки західних країн використовують на практиці складні системи різноманітних фінансових показників для оцінки кредитоспроможності своїх клієнтів Ці системи відрізняються одна від одної кількістю показників, що застосовуються, як складові частини загального рейтингу позичальника, а також різними методиками складання характеристик та визначення їх пріоритетності. Так у практиці банків США застосовується «правило п'яти Сі».
Останнім часом знайшли своє втілення в практиці європейських, американських, російських та деяких українських банків методики аналізу кредитоспроможності клієнта - системи CAMPARI та РАRТS, які грунтуються на послідовному розгляді зафіксованих у кредитній заявці та фінансових документах найсуттєвіших факторів, що характеризують клієнта, із метою
виявлення потенційного ризику надання кредитної позики. [67, с.24].
Ці методи оцінки кредитоспроможності позичальника стали досить популярними завдяки вдалому поєднанню в них аналізу особистих і ділових якостей клієнта.
Та все ж класичним підходом до оцінки кредитоспроможності позичальника вважається аналіз бухгалтерського балансу підприємства. Однак бухгалтерська звітність - не єдине джерело інформації для аналізу кредитоспроможності. Більшість фінансових показників дає лише загальне уявлення про стан клієнта. Тому додатково розглядають репутацію позичальника, його кредитну історію та інше. [15, с.44]
Варто зауважити, що в Україні НБУ також розробляє для комерційних банків рекомендації щодо визначення фінансового стану і кредитоспроможності позичальників. Згідно "Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" від 06.07.2000р. №279 критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних)
та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника
з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні,
технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності
позичальників на підставі аналізу їх балансів та звітів про фінансові результати
в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану
позичальника, яка розроблена банком є невід'ємним додатком до
внутрішньобанківського положення банку про кредитування. [9]
Положенням Ощадбанку розроблена і використовується на практиці для аналізу фінансового стану позичальників така система обов'язкових коефіцієнтів: 1) коефіцієнт загальної ліквідності, 2)коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності, 3) коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, 4) коефіцієнт маневреності власних коштів. В КВ АППБ “Аваль” при визначенні кредитоспроможності позичальників розраховують такі економічні показники: 1) коефіцієнт поточної ліквідності, 2) коефіцієнт абсолютної ліквідності, 3) коефіцієнт фінансової незалежності, 4)коефіцієнт маневреності,5) рентабельність продаж, 6) рентабельність активів, 7) рентабельність капіталів, 8) знос основних засобів, 9) доля простроченої дебіторської заборгованості, 10) доля простроченої кредиторської заборгованості.