Механізм кредитування юридичних осіб і шляхи його вдосконалення

GAAP)" стверджується,, що "для аналітичних цілей коефіцієнти можна

розділити на три основні групи, причому дві з них мають підгрупи; кожна група

характеризує певний аспект фінансового добробуту компанії. Основні групи — це ліквідність, а дві її підгрупи — ліквідація і функціонування; леверидж — із двома такими ж підгрупами; прибутковість" [49, с.272].

Припустимо, що з'ясовано, скільки яких коефіцієнтів потрібно і як їх

групувати. Продовжуючи освоювати "традиційну" методологію оцінки кре¬дитоспроможності позичальників, виявлено безліч несподіванок. Приміром, багато з широко використовуваних коефіцієнтів (якщо не більшість) цілковито непридатні для такої оцінки. Звучить неправдоподібно? Давайте розглянемо деякі з них.

Уточнений коефіцієнт ліквідності [99, с.166] ( він же "коефіцієнт

лакмусового папірця" [66, с.73], він же "швидкий коефіцієнт" [49, с.277], він же "коефіцієнт негайної ліквідності" [81, с.158—159], він же "коефіцієнт проміжної платоспроможності" [75, с.146—147] обчислюється за формулою 2.1:

Уточненийгрошові кошти + легкореалізовані цінні папери + дебіторська заборгованість

коефіцієнт—————— ———————————————————————————, (2.1)

ліквідності поточні зобов 'язанняІснує думка, що "значення цього показника, що дорівнює не менше 1, зазвичай свідчить про стійкий фінансовий стан позичальника" [66, с.73]. Проте спеціалісти добре розуміють, що сьогодні, в епоху інформаційних технологій і систем електронних платежів, для зміни залишку грошових коштів на рахунку потрібні не години, не хвилини, і навіть не секунди, а лічені їх частки. Це означає, що уточнений коефіцієнт ліквідності може миттєво змінюватися в десятки, сотні, а то й тисячі разів. Водночас баланс, на основі даних якого

розраховується цей коефіцієнт, складається відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" лише чотири рази на рік. Отже, оцінюючи кредитоспроможність, не тільки недоцільно, а й небезпечно використовувати уточнений коефіцієнт ліквідності, який розраховується поквартально.Це може призвести до формування неадекватних економічних

ОЦІНОК.

Вищесказане ще більше стосується коефіцієнта абсолютної ліквідності і коефіцієнта поточної ліквідності (коефіцієнта покриття).

Коефіцієнт покриття процентних виплат [81, с.164] (він же "доподаткове покриття відсотків" [78, с. 290] обчислюється за формулою 2.2:

Коефіцієнт

покриття Прибуток до сплати відсотків та процентів

процентних = --------------------------------------------------------------------

виплат Витрати за відсотками (2.2)

Можна було б продовжити розгляд коефіцієнтів, котрі, затвердженням Томаса Карліна й Альберта Макміна III, становлять "інструмент фінансового аналізу, який частіше, ніж інші, переоцінюють і яким більше, ніж іншими інструментами, зловживають" [49, с.268], але для проведення подальшого дослідження зупинимось на розгляді існуючих коефіцієнтів і продовжує вивчати, існуючу методологію оцінки кредитоспроможності позичальників. Наступне, що виявлено — відсутність єдиного розуміння "нормативних" значень коефіцієнтів. Наприклад, стосовно "нормативного" значення ко¬ефіцієнта поточної ліквідності (коефіцієнта покриття) деякі спеціалісти стверджують таке: "щодо промислових підприємств поточне співвідношення 1,2 і вище розцінюється як хороший стан ліквідності" [78, с.290]; або таке: "зазвичай на практиці вважають, що коефіцієнт покриття 2:1 близький до нормального для більшості форм діяльності..." [81, с.158].