ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

-правила створення банківських відділень і представництв;

-умови придбання участі у капіталі інших банків і підприємств;

-правила обліку і звітності;

-інструменти і правила надання кредитів та інші.

Комітет кредитних установ включає 6 членів і очолюється керуючим Банку Франції. До складу комітету входять директор французського казначейства і 4 представника банківського світу. Комітет надає дозвіл на створення банку або зміну його статусу, на здійснення банківських операцій, а також приймає рішення по окремих питаннях застосування банківського законодавства.

Банківська комісія, очолювана керуючим Банку Францйії, включає директора казначейства, члена Державної ради, члена Касаційного суду і 2 персонально запрошених фахівців. Ця комісія – головний орган повсякденного контролю за діяльністю банків, що виконує свого роду “прокурорські функції”. Вона стежить за дотриманням правових норм, вивчає умови діяльності установ, а також якість їхніх послуг. Комісія регулярно одержує від банків звіти про їх діяльність, на підставі яких призначає інспекції безпосередньо в банках, а також зустрічі з керівництвом банків. За результатами таких перевірок Банківська комісія оцінює фінансовий стан банку, дає рекомендації з підвищення якості менеджменту банку. Якщо комісія визнає фінансовий стан банку незадовільним, то може призначити “ліквідатора”, не очікуючи початку судової процедури банкрутство банку.

5.5 КРЕДИТНА СИСТЕМА ЯПОНІЇ

Загальний огляд

Для японської банківської системи у післявоєнний час характерним було розмежування функцій різних банків за американським прикладом, що сталося внаслідок значного впливу на післявоєнний устрій кредитної системи Японії американських окупаційних властей.Банківською реформою 1998 р. передбачено певну лібералізацію банківської діяльності.Так, звичайні міські банки можуть відкривати спеціальні трастові та інвестиційні філіі, банки довгострокового кредиту можуть перетворюватися на комерційні банки або зливатися з ними, траст-банки отримали право відкривати філіі для проведення операцій з цінними паперами,брокерсько-дилерські фірми за операціями з цінними паперами можуть перетворюватися на філіі комерційних банків.

Міністерство фінансів займає центральне адміністративне положення в японській банківській системі, регулюючи безпосередньо і опосередковано діяльність усіх банківських установ Японії..

Кредитна система Японії утворилась після незакінченої буржуазної революції 1868 року. Протягом 30-ти років, після прийняття в 1872 року Закону про національні банки, створюється більша частина японських державних (спеціальних), приватних банків.

В цей період виник також центральний емісійний банк Японії. В 1897 році закон про комерційні банки легалізував організацію банківської системи за єврозразками.

У 1927 році в Японії виникла банківська криза. Вона потягла за собою подальшу концентрацію банківського капіталу і посилила позиції монополістичних банків. У 1928 р. загальна кількість банків скоротилась удвічі в порівнянні з 1918 роком. Японські банки приймали активну участь в економічній підготовці до Другої Світової війни. Вони проводили політику японських монополій у колоніях, фінансували державні військові витрати і розвиток військової економіки.В цьому ж напрямку японські банки діяли і у роки війни у Китаї (початок її в 1937 р.), і в період другої світової війни. В 1942 р. посилився державний монополістичний контроль над господарством Японії. З цією метою створюється Національна Фінансова Контрольна Асоціація. Їй підкоряється уся діяльність кредитної системи. Банки зобов’язуються вкладати в облігації державних військових позик не менш 75% приросту депозитів. В роки війни створюються спеціальні кредитні установи для здійснення експансії в країнах Східної і Південно-Східної Азії, які були тимчасово окуповані Японією. Після Другої Світової війни розвиток кредитної системи Японії характеризується рядом особливостей.