Перспективи розвитку депозитного формування банківських ресурсів

можливістю залучити через трастові послуги значні кошти, що використовуватимуться банком і приноситимуть йому доходи.

За характером розпорядження активами трастові послуги поділяються на: 1) активні, коли майно, грошові кошти або фінансові активи, що перебувають у розпорядженні довірительного власника, можуть видозмінюватися (зокрема, шляхом їх продажу, надання в позику або заставу) без додаткової згоди довірителя; 2) пасивні, коли майно, грошові кошти або фінансові активи не можуть бути використані довіреними особами без відповідної згоди довірителя.За характером дій, які може здійснювати довірительний власник, розрізняють довірчі послуги, пов’язані з управлінням майном, грошовими коштами або фінансовими активами довірителя і не пов’язані з таким. Правовою основою трастових послуг, не пов’язаних з управлінням майном, грошовими коштами або фінансовими активами, є те, що банк або трастова компанія у цьому разі є повіреною особою, яка бере на себе здійснення юридичних дій за рахунок і від імені клієнта.

Передаючи майно, грошові кошти або фінансові активи у довірче управління, довіритель прагне до персонального управління ними з боку довірительного власника, тобто мова йде про індивідуальний траст. Однак практично це можливе за умови, коли в управлінні довірительного власника знаходиться невелика кількість значних за розміром індивідуальних трастів. Проте засновники трастів здебільшого прагнуть з метою зменшення ризиків диверсифікувати своє майно, грошові кошти або фінансові активи. Тому більшість трастових установ працює з великою кількістю незначних за розміром індивідуальних трастів. За таких умов персональне управління стає фінансово та технічно обтяжливим. Через це трастові установи не ведуть відокремленого обліку дрібних індивідуальних трастів, що тягне за собою не лише виплату довірителям усередненого розміру доходів від їхнього майна, грошових коштів або фінансових активів, а й знеособлення щодо довірителя та бенефіціара збитків, розміщення майна, грошових коштів або фінансових активів тощо. Зауважимо, що в деяких випадках банки самостійно не приймають остаточних рішень з управління активами, залучаючи для цього експертів або навіть спеціалізовані організації. Однак здебільшого довірителям, особливо дрібним, доводиться пристосовуватися до більш або менш стандартних пропозицій довірительних власників. Частково це пояснюється тим, що вимоги довірителів насамперед пов’язані з дохідністю розміщення майна, грошових коштів або фінансових активів і конфіденційністю відносин, роль інших факторів є не дуже суттєвою.

За категорією довірителя розрізняють трастові послуги:

1) для фізичних осіб, які, у свою чергу, залежно від джерел утворення майна, грошових коштів або фінансових активів довірителів—фізичних осіб поділяються на спадкоємців, тобто тих, хто одержав майно, грошові кошти або фінансові активи у спадок, та менеджерів, тобто підприємців, менеджерів та ін., які самостійно заробили та створили своє багатство;

2) для юридичних осіб. Інколи в окремий вид виділяють трастові послуги, що надаються, наприклад, пенсійним, благодійним та інвестиційним фондам. Останні здійснюють нагромадження коштів своїх акціонерів чи засновників, які бажають отримати високі доходи по них за рахунок вкладення об’єднаних грошових коштів у надійні та високоприбуткові активи.

За видом і набором активів, які можуть бути об’єктом трастових послуг, розрізняють трастові послуги:

повні, коли здійснюється управління всіма видами майна, грошовими коштами або фінансовими активами довірителя;

спеціальні, коли здійснюється управління окремими видами активів довірителя, наприклад, грошовими коштами, цінними паперами, нерухомістю тощо.

Залежно від можливості розірвання угоди виокремлюють: відзивний траст, за якого довіритель без попереднього погодження з довірительним власником може у будь-який момент розірвати угоду, та безвідзивний траст, за якого розірвання угоди без попередньої згоди довірительного власника не допускається.

Якщо довіритель прямо визначає осіб, яким довірительний власник повинен виплачувати доходи від розміщення майна, грошових коштів або фінансових активів, що знаходяться в управлінні, то така довірча власність визнається приватною, на відміну від публічної, тобто відкритої для публіки. Прикладом останньої є створення благодійного трасту, за якого бенефіціарами виступає коло осіб, що відповідають волі довірителя, однак конкретні прізвища довірителем не зазначаються.

Довірча власність може виникнути: