Перспективи розвитку депозитного формування банківських ресурсів

Консультаційні послуги можуть надаватись усно або письмово, плата за їх надання у деяких випадках включається в плату за основ¬ний вид операції (послуги), який супроводжується консультуванням.

Наданням консультаційних послуг можуть займатися як менеджери підрозділів банку, так і працівники спеціально створених підрозділів. В окремих випадках консультантами можуть бути сторонні спеціалісти та організації, які залучаються банками для надання консультацій своїм клієнтам. Консультативні послуги передбачають наявність у працівників, що їх надають, певних знань з економіки, банківської справи, інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності, а також досвіду практичної роботи у відповідних галузях. На жаль, банки недостатньо приділяють уваги наданню консультаційних послуг, що пов’язано, зокрема, з рівнем кваліфікації банківських працівників і високою собівартістю цих послуг. Проте банки знаходять вихід з такої ситуації — вони не лише надають консультаційні послуги клієнтам, а й отримують від них поради, особливо від тих, хто працює у відповідному секторі економіки.

Банки через своє місце і роль в економіці, наявність сучасних засобів телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки завжди мають значний обсяг різноманітної інформації, тобто документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі, економіці. Це дає їм змогу надавати інформаційні послуги, тобто займатися діяльністю, пов’язаною з доведенням інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.

Надаючи інформаційні послуги, банки повинні враховувати, що за режимом доступу інформація поділяється на:

— відкриту інформацію, доступ до якої забезпечується через публікації в офіційних друкованих виданнях, поширення засобами масової комунікації, безпосереднє надання заінтересованим клієнтам;— інформацію з обмеженим доступом, яка за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну. Конфіденційна інформація — це відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюється за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Володіння інформацією ділового, комерційного, банківського та іншого характеру, одержаною на власні кошти юридичної або фізичної особи, або такою, яка є предметом їх банківського, комерційного, ділового та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, дає змогу юридичній або фізичній особі самостійно визначати режим доступу до інформації, включаючи належність її до категорії конфіденційної. Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, правовий режим якої встановлено чинним законодавством, зокрема Законом України «Про банки і банківську діяльність».

До таємної належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу, передбачену законом, таємницю.

До найпоширеніших видів інформаційних послуг, надаваних банками, можна віднести:

— інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі банківської справи, фінансів, валютного регулювання, опо¬даткування тощо;

— надання копій грошово-розрахункових документів;

— допомогу в розшуку перерахованих сум;

— надання інформації про прийняття Національним банком України та іншими органами рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта;

— доведення інформації про курси іноземних валют, котирування цінних паперів та їх дохідність тощо;

— сприяння в доборі партнерів (покупців або постачальників), засновників, учасників обмінних операцій тощо.

Залученню до банківської системи грошових коштів сприяють також операції банків з дорогоцінними металами. Ці операції впливають на грошовий оборот. Так, збільшення приватної тезаврації банківських металів унаслідок продажу їх інвесторам з державних запасів адекватно зменшує нагромадження їх в неповноцінних грошах, тобто скорочуються резерви надходження останніх в активний оборот. І навпаки, зниження приватної тезаврації банківських металів унаслідок скуповування їх призводить до нагромаджування неповноцінних грошей у суб’єктів ринку і прискореного насичення ними каналів обороту. Зауважимо, що нагромаджування вартості у формі банківських металів (за умови стабільності цін на них тощо) дає змогу суб’єктам ринку захистити свої заощадження від інфляційного знецінення.