Перспективи розвитку депозитного формування банківських ресурсів
Учасники дитячого ФБУ мають право на цільові виплати (одноразові або періодичні) за досягнення: 14 років — на оплату навчання; 18 років — на придбання, інвестування будівництва та оренду житла.
Внески, спрямовані банками до додаткового спеціального резерву страхування коштів пенсійного ФБУ, включаються до складу валових витрат банків. Винагорода банку за управління ФБУ не оподатковується податком на додану вартість.
Сьогодні складно однозначно оцінити, наскільки ефективна та безпечна для громадян схема стимулювання житлового будівництва і соціального забезпечення, передбачена умовами експерименту: він триватиме до 1 січня 2006 р. Вже з’явилися і прихильники, і критики [102; 119; 240]. Як зазначають деякі банківські працівники, вкладання коштів у будівництво — дуже ризикова справа. Схема фінансування будівництва, застосовувана, зокрема, банком «Аркада», функціонує завдяки тому, що банк повністю контролює грошові потоки своїх партнерів — будівельних організацій [168, с. 34]. Разом з тим практично ніхто не виступає проти залучення грошових коштів населення для вирішення житлової проблеми. Починати з чогось треба, і тут важливим є не лише зарубіжний досвід, а й власний, причому як позитивний, так і негативний. Останнього, на жаль, у нас забагато: і «мильні» недержавні пенсійні фонди та трастові компанії, і приватні фірми з фінансування будівництва житла... Дехто ще пам’ятає муніципальні облігації, емітовані в ряді регіонів для будівництва житла.
З огляду на зазначене наголосимо, що використання різних схем фінансування придбання або будівництва житла, адаптованих до реалій України та окремих її регіонів, дасть змогу узагальнити діючу практику, створити законодавчу базу, яка регулюватиме та стимулюватиме вирішення житлової проблеми. Від цього виграють не тільки окремі громадяни або їх групи, а й населення та економіка України загалом.
Розширенню ресурсної бази банків сприятиме розвиток факторингових операцій.
В економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення суті поняття «факторинг». Здебільшого зазначається: «Факторинг — це операція, яка поєднує у собі низку посередницько-комісійних послуг з кредитуванням оборотного капіталу суб’єкта господарювання». Основою факторингу є перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кре¬дитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Такий підхід до суті факторингу визначений Законом України «Про податок на додану вартість». Фактично за факторингу банк (факторингова компанія) купує рахунки-фактури постачальника за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.
Чинне цивільне законодавство, зокрема гл. 17 Цивільного кодексу України, передбачає право на заміну осіб у зобов’язаннях у вигляді поступки вимоги та переведення боргу.
Поступка вимоги — це перевідступлення кредитором іншій особі права вимоги від боржника здійснення визначених зобов’язань. Власне, відбувається заміна активної сторони зобов’язання (кредитора). Відповідно до ст. 197 Цивільного кодексу України поступка правом вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо це не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов’язана з особою кредитора. Тобто в цій нормі дається вичерпний перелік для визнання угоди про поступку вимоги незаконною. Кредитор, який поступився вимогою іншій особі, зобов’язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги, та повідомити боржника про перехід права вимоги до іншої особи. Якщо боржника не сповістити, то виконання ним зобов’язань первісному кредиторові визнається як виконання зобов’язань належному кредиторові.
Переведення боргу — це заміна пасивної сторони зобов’язан¬ня, тобто переведення боржником свого боргу на іншу особу і лише за згодою кредитора.Поступка правом вимоги і переведення боргу, засновані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.
Таким чином, поступка вимоги та переведення боргу — це цілком законні угоди, що регулюються нормами Цивільного кодексу України. Однак згідно зі ст. 14 Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» від 4 березня 1998 р. під час проведення розрахунків раніше не допускалися поступка вимоги та переведення боргу незалежно від наявності угод чи фінансових зобов’язань між резидентами, а також між резидентами та нерезидентами. Зауважимо, що цю проблему на практиці було вирішено за допомогою різних схем, які базувалися, зокрема, на використанні векселя та договору поруки.
Відносини між суб’єктами факторингу регулюються договором, який укладається в письмовій формі між фактором і постачальником. У ньому дається перелік істотних умов, до яких, зокрема, на¬лежать ті, що захищають інтереси сторін — взаємні зобов’язання і відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування, вид факторингу. Оскільки факторингові операції мають ризиковий характер, то перед укладенням договору фактор ґрунтовно вивчає фінансово-господарську діяльність клієнта-постачальника. Оцінка фінансового стану підприємства впливає на прийняття фактором позитивного рішення про укладення факторингової угоди та її зміст.