Середні віки Л. Українки

Не хочу я себе переживати!

Хай згине все і сліду не лишиться!

(Замахується, щоб скинути статую з п'єдисталу, але опускає руки).

Ні, не здіймається рука на тебе,

дитя моєї розпачі і туги...

Переживаючи «муки пекла» і «відгуки раю», герой драматичної поеми Лесі Українки в останньому монолозі висловлює своє сокровенне:

...Я не могтиму жити

єдиним хлібом.

Та автор лишає конфлікт не розв'язаним, і його відкри­тістю ніби апелює до читача, його думки. У багатомірності характеру головного персонажа, метафоричності образів скульптури, діалогах-диспутах, як і у відкритості

фіналу, виявилися новаторські риси поетики драматургії Лесі Українки.

Образ Річарда Айрона складний і трагічний. Непрос­тий і ідейно-художній підтекст твору. Дослідники спад­щини Лесі Українки по-різному трактують задум письмен­ниці. Одні пов'язують його з проблемою митець і його середовище, з виступом автора проти реакційної філосо­фії прагматизму—філософії американських бізнесменів, інші ж розглядають це як відгомін українського літера­турного життя початку XX століття. Останнє особливо підтверджують висловлені Лесею Українкою в листі до Івана Франка думки про умови праці тогочасних україн­ських літераторів.

Всі міркування літературознавців до певної міри мають рацію, бо незаперечним залишається те, що «У пущі» — твір багатоплановий. Та є у цій драматичній поемі рядок, який влучно характеризує не лише цю драму, а й (у зга­даному аспекті) всю драматургію письменниці:

Я, пливучи сюди, багато думав,

То був великий океан думок...

Так, справді, про поетичну драму Лесі Українки є всі підстави сказати: то був великий океан думок. Прибраний у незвичайні форми й образи, цей океан думок нечувано збагатив українську літературу, а національну драматургію підніс на незнане доти високе інтелектуаль­не плоскогір'я.

Серед різноманітних проблем, поставлених в драматич­ній поемі «У пущі», особливо сильно відбився конфлікт митця з середовищем, з оточенням, яке його не розуміє, вороже настроєне і не сприймає мистецтва скульптора. Звідси болючі роздуми про мету й доцільність творчої роботи, її реальні наслідки.

Які причини занепаду таланту?

Щоб відповісти на поставлені питання, автор піддає героя п'єси тяжким випробуванням. При цьому чітко про­водиться думка, що громадянський обов'язок художника полягає не у ствердженні якихось абстрактних мораль­них якостей, етичних засад суспільства, його членів. Він сам забов'язаний на ділі реалізувати ці якості і засади. Не можна закликати інших до чогось, коли ти сам не до кінця чесний у цій справі. «Чисте діло потребує чис­тих рук»,— любила повторювати Леся Українка. Тому її Річард, вимагаючи від інших справедливості, гідності, чесності, насамперед сам завжди залишається таким. Це одна з важливих рис його характеристики.