Середні віки Л. Українки

Ти не привезла чорного вітрила,

не жалібна — ясна твоя краса,

та милий в гріб не ляже непокритий,—

його покриє чорная коса».

Автор не нав'язує читачеві своїх висновків, оцінок вчинків Трістана та Ізольди Білорукої, він ніби полишає все це на наш розсуд. Можна судити чорнокосу Ізольду

за обман, підступність, Трістана — за зраду першій ми­лій, нехай і тимчасову. Але ніде цей осуд не виявляє автор.

Епічна поезія Лесі Українки, різноманітна формою, жанровими ознаками, відзначається також багатством тематики, порушених проблем. Будучи своєрідним різно­видом у творчості письменниці, ліро-епос тісно пов'яза­ний з іншими жанрами, з усією спадщиною Лесі Укра­їнки. Стильові прикмети поем, легенд, апокрифів, казок та інших ліро-епічних жанрів поетеси мають багато спіль­ного з її лірикою, драматургією. Про це свідчить і образ­не мислення автора епічної поезії, ідейно-естетична сут­ність якого виразно прочитується лише в контексті всіх різновидів творчості. Поеми і легенди Лесі Українки були також тим мистецьким містком, по якому вона йшла до своєї драматургії — «верховини творчості» (М. Риль­ський), яка принесла авторові і українській літературі світову славу.

2. Образи середньовіччя в поетичних драммах письменниці.

історії української літератури і театральної культури. З-під пера письменниці з'являються оригінальні драматичні твори, наповнені ідеями й образами, породженими новою епохою, які виражені в оригінальних жанрових формах. Отже, її новаторство виразилось і в змісті, і у формі драматичних творів. До того на Україні пере­важала соціально-побутова драма. Поява проблемної філософської та психологічної драми, з образами широ­ких узагальнень, символічного звучання, свідчила про дальший розвиток української драматургії і театру.

Сюжети драматичних творів Лесі Українки охоплю­ють історію людства за три-чотири тисячоліття. Єгипет фараонів, Вавілон, Іудея, Еллада, Римська імперія часів раннього християнства, середньовічна Іспанія, перші поселення колоністів у Північній Америці, нарешті укра­їнська та інонаціональна міфологія — весь цей колосаль­ний матеріал систематизується, художньо осмислюється. Автор уникає тематичної розпорошеності завдяки добре продуманій проблемній концентрації, яка визначала со­ціально-політичний і гуманістичний зміст творів і давала можливість поглянути на такі процеси життя, до яких не звертались її попередники.

Багаторічні роздуми письменниці над проблемою сво­боди творчості і мистецького покликання вилились у її драматичній поемі «У пущі». Працю над твором Леся Українка почала ще в 1897 році, через два роки був уже майже закінчений перший варіант, що мав тоді заголо­вок «Скульптор». І лише в 1907 році вона знову повер­тається до рукопису, грунтовно редагує його, вносить чи­мало змін і завершує твір аж в 1909 році, давши йому назву «У пущі».

Задум драматичної поеми був тісно пов'язаний з робо­тою автора над статтею про англійського поета, учасника англійської буржуазної революції XVII століття Джона Мільтона. Вивчення його епохи, життя письменника, бор­ця за політичну волю, були поштовхом до написання дра­ми про митця і суспільство, доцільність і мету творчої праці.

Перед Лесею Українкою стояв ще один образ, образ її сучасника — Івана Франка. Його незавидне становище в реакційному середовищі, важкі умови праці, «скручені голови» багатьох творчих задумів давали чималий ма­теріал для таких роздумів. Про це свідчить сама Леся Українка: «І часто я думала про ті «скручені голови», і про ті дописи, і про ту полеміку. Думала і тоді, коли пи­сала свою драму про скульптора серед пуритан в диких пущах перших американських колоній».

Зіставлення варіантів п'єси показує, що в остаточній редакції акцентується громадянська позиція митця: скульптор своєю працею хоче прислужитись людям, внести прекрасне в їхнє життя. Поетеса старанно викреслює ті місця першого варіанту, з яких могла виплисти причет­ність її героя до прихильників «чистого мистецтва». Вза­галі більшість змін у тексті, які вносить автор, пов'язані з трактуванням головного героя — скульптора, з висвіт­ленням тих причин, які привели його хист до занепаду.