КОНФЕСІЙНИЙ ЧИННИК В УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ ВІДНОСИНАХ

4. В російській політичній опозиції до середини 90-х років склалися досить самостійні тенденції, серед яких виділяється націонал-православна та комуністична. Ці тенденції матеріалізовуються через утворення окремих партій та рухів з більш або менш стійкою ідеологією та політичними силами. В підході опозиції до ісламу можна виділити дві фактично діаметрально протилежні тенденції.

Перша – відторгнення ісламського світу, страх перед загрозою експансії ісламу та наступу його у світовому масштабі.

Друга – сприйняття ісламу як природного союзника у протистоянні Заходу.

Виділити одну з цих тенденцій, так би мовити, “в чистому вигляді” неможливо, як неможливо визначити ставлення в цілому опозиції до ісламу.

Соціально-політична ж орієнтація мусульман – традиційно антизахідна, антиізраїльська. У плинний час більшість мусульман віддають перевагу компартії, але спостерігається збільшення впливу ісламських партій.

Цілком можливо, що саме в громадсько-політичній сфері буде зроблено перший крок до консолідації мусульманського духовенства Росії.

Лідери мусульман вважають, що політикам необхідно зважати на присутність в РФ великої кількості мусульманського населення. Мусульманська меншість уже давно бере участь у політиці, а оскільки іслам і політика поєднані, можна передбачити появу як мінімум двох тенденцій – більш поміркованої, а також менш поміркованої, тобто радикальнішої. На сьогодні більш помірковану, більш європеїзовану тенденцію представляє Рада муфтіїв Росії та Рамазан Абдулатипов, більш радикальну – “Союз мусульман Росії”, Вищий Координаційний Центр духовних управлінь мусульман Росії та Гейдар Джемаль, який вважає, що іслам в РФ перебуває у стані дар-уль-харб (світ війни), як в Алжирі та Єгипті, де при владі перебувають уряди “невірних”.

1.3. У нових віруваннях

Декларована українським і російським законодавствами релігійна свобода відкрила широкі можливості для релігійно-просвітницької та місіонерської діяльності. Її ведуть не тільки представники російських релігійних організацій, але й зарубіжні місіонери. Лідирують серед них громадяни США, Німеччини, Південної Кореї, Фінляндії, Польщі, Туреччини, Ізраїлю. Діяльність зарубіжних місіонерів у цілому ряді випадків сприяла значному зростанню кількості послідовників конфесій, що діяли в Росії і раніше, переважно протестантських. Водночас вона призвела до зміни релігійно-конфесійної структури в країні. У більшій частині регіонів країни релігійно-конфесійні взаємини у цілому коректні.

Разом з тим регулярні контакти між релігійними об’єднаннями мають епізодичний характер. Дехто з релігійних лідерів на місцях не бачить в них сенсу.

1. У деяких регіонах спостерігається або прогнозується тенденція до загострення релігійно-конфесійних взаємин (Астраханська, Волгоградська, Липецька області, Хабаровський край, Республіки Комі та Саха (Якутія). Це пов’язано головним чином з ускладненням конфесійної структури регіонів, появою у багатьох з них невідомих раніше релігійних формувань, які діють цілеспрямовано, наполегливо.

Міністерство внутрішніх справ Росії вважає, що у державі за останні роки поширюються релігійні організації, представники яких культивують асоціальність, відкидають конституційні обов’язки, піддають ризику моральне, психічне та фізичне здоров’я громадян.2. Відомі факти розпаду родин у зв’язку із залученням громадян до різних культових новоутворень, значна кількість неповнолітніх дітей залишена батьками. Відмічено випадки різних форм психічної патології не тільки в осіб, залучених до діяльності громад, а й у їхніх рідних, в тому числі й дітей. Користуючись недосконалістю правового регулювання діяльності релігійних об’єднань, такі громади, як “Свідки Єгови”, “Церква об’єднання Муна”, “Церква Ісуса Христа святих останніх днів” (мормони), “Новоапостольська церква”, “Істинно Православна Церква” та інші ведуть активну роботу щодо залучення до своїх лав громадян Росії, переважно молоді. Серйозну увагу члени громад приділяють “гуманітарному проникненню” до різних освітніх, військових та наукових закладів і установ. Використовуючи релігійне прикриття, іноземні представники цих організацій створюють розгалужені керівні структури, які дають можливість збирати соціально-політичну, економічну, військову та іншу інформацію про процеси, що визначають стратегічне становище Росії.