КОНФЕСІЙНИЙ ЧИННИК В УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ ВІДНОСИНАХ
У будь-якому випадку Україна повинна зробити все можливе, щоб не допустити негативного розвитку ситуації, маючи при цьому на увазі, що будь-який тиск на УПЦ викличе відповідний резонанс у міжнародному середовищі і звинувачення в порушенні прав людини в Україні. Це може ускладнити також взаємини України з міжнародним співтовариством. Спроби ж примушування віруючих УПЦ-КП до об’єднання з УПЦ через покаяння викличуть активізацію політичних сил та громадських рухів і організацій, які підтримують УПЦ-КП і можуть завдати суттєвої шкоди керівництву держави. Крім того ускладниться становище парафій УПЦ-КП в Росії.
Обмежено екуменічний діалог, спрямований на досягнення порозуміння і зближення з представниками інших конфесій: Римо-Католицькою, протестантськими.
Це може свідчити про слабкість позицій Церкви у стосунках з конфесіями – членами Всесвітньої Ради Церков (ВРЦ), Конференції Європейських Церков (КЄЦ). Припинення участі в екуменічному русі веде, по суті, до самоізоляції РПЦ і, звичайно ж, УПЦ, що позначиться на стані справ у конфесійній сфері України та збереже протистояння і відчуження конфесій.Керівництво УПЦ, УПЦ-КП, УАПЦ заявляє, що об’єднання в єдину Українську Церкву є важливим чинником припинення та запобігання конфліктів i конфронтації на міжконфесійному грунті, стабілізації ситуації в православному середовищі України, а це, в свою чергу, має сприяти загальній стабілізації становища i процесові державотворення в Україні. Набуття ж православною Церквою в Україні статусу автокефальної об’єктивно може погіршити позиції i обмежити вплив РПЦ не тільки у православному середовищі світу, а й у міжконфесійних, міжрелігійних взаєминах взагалі.
Римо-Католицька Церква
Римо-Католицька Церква – найпоширеніша у світі християнська конфесія, до складу якої входять Церкви латинського та інших обрядів, у тому числі й візантійського (Українська Греко-Католицька Церква). Церква являє собою жорстко централізовану, ієрархічну організацію на чолі з верховним первосвящеником – папою Римським, особою священною, якій належить абсолютна влада в Церкві. Всі керівні, владні структури – лише дорадчі органи папи. Центр управління знаходиться у державі Ватикан у Римі (Італія), сувереном якої є папа Римський.
У Ватикані діє 132 посольства різних держав світу. Серед них – Греції, Ірану, Іраку, Ізраїлю, Пакистану та ін. З колишніх соціалістичних країн – Росії, Куби, Болгарії, Хорватії, Вірменії, Естонії, Латвії, Литви, Монголії, Румунії, Польщі, Чехії, Словаччини, Словенії, Узбекистану, Туркменистану.
Україна, в якій загалом налічується близько 5 млн католиків, ще не має посольства при Ватикані, хоча вже з 28 березня 1992 р. в нашій державі діє дипломатичне представництво Ватикану. Відкриття ж посольства України при Ватикані підніме міждержавні стосунки на якісно вищий рівень і може сприяти послабленню напруги у міжконфесійних відносинах. Можливість впливу РКЦ латинського обряду в РФ на Україну і навпаки – суттєво обмежена, оскільки Церква скеровується безпосередньо з Ватикану. А от спроби використання конфесії візантійського обряду в Україні (УГКЦ) для навернення української діаспори в Росії до РКЦ можуть бути цілком реальними. Активної участі в політичному житті РФ і України духовенство РКЦ не бере, але не виключена можливість політичної діяльності мирян. В Росії та Україні РКЦ веде переважно благодійницьку, просвітницьку та місіонерську діяльність.
Протестантські конфесії і деномінації
Традиційні протестантські конфесії як в Росії, так і в Україні поширені значно менше, ніж православ’я і католицтво, хоч загалом є досить впливовим фактором у житті держав. У Росії їх нараховується разом до 2000 зареєстрованих і близько 1500 незареєстрованих громад. Загальна кількість – до 1 млн громадян, активність яких у сфері соціального служіння за деякими показниками переважає інші конфесії. Протестантські громади та організації РФ мають традиційно тісні зв’язки як з протестантами США, Канади, Західної Європи, Латинської Америки, так і України. Політичну активність протестанти Росії не афішують. Громади практично автономні щодо керування, але не виключається використання деякими політичними силами як Росії, так і далекого зарубіжжя зв’язків між громадами як важелів впливу на Україну.
Інші християнські конфесії вагомого впливу на громадсько-політичне життя не мають.
2.2. Мусульмани Росії