РЕГІОНАЛЬНІ НАПРЯМКИ Й ОСОБЛИВОСТІ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ЄВРОАТЛАНТИЧНИЙ ВЕКТОР
Стратегія України залишається спрямованою на те, щоб виграти час і зберегти можливість вибору (на користь західних пріоритетів). Україна не готова подавати заяву про вступ до НАТО. Українські офіційні особи розуміють, що такий крок неодмінно розцінювати меться РФ як провокація і призведе до посилення як політичного, так і економічного тиску на Україну.
Вимушена тимчасова стриманість України у вирішенні питання вступу до НАТО викликає необхідність розробки надійної стратегії відносин між Заходом і Україною заради підтримки незалежності й безпеки останньої. У ній мають бути враховані чотири імперативи політичного і стратегічного характеру.
1 Стівен Ларабі. Складна еквілібристика України // Survival, спеціальний випуск. - 1996 р., осінь.
По-перше, Захід повинен підтримувати Україну і перешкоджати формуванню "корейського синдрому", який може виникнути, якщо політика розширення НАТО призведе до розколу українського суспільства на прибічників і противників вступу до НАТО. (Опитування громадської думки (див. Додаток) переконливо свідчать про зростаючу прихильність більшості населення всіх регіонів України до вступу до НАТО).
Другим імперативом (нерозривно пов'язаним з першим) є необхідність прогнозування можливого впливу розширення Альянсу на регіональну безпеку в Центральній Європі і, зокрема, в країнах, які не потрапили до першої хвилі розширення (висловлюється думка, що другої хвилі у найближчі десять років може і не бути, тобто це той час, який потрібен буде Заходу, щоб "переварити" нових членів Альянсу).
Наступний, третій імператив, полягає в необхідності полегшення країнам Центральної Європи вступу в Європейський Союз шляхом вирішення питань, пов'язаних з їхньою безпекою. Не викликає сумнівів, що випадки розбіжностей політичних позицій під час обговорення проблем розширення складу учасників ЄС пов'язані з розподілом фінансових зобов'язань серед членів союзу і з процесом політичних і економічних реформ у державах-кандидатах. При цьому офіційні представники ЄС визнають, що вступ центральноєвропейсь ких країн до цієї організації без з'ясування можливих наслідків у галузі безпеки й оборони не уявляється можливим.
Четвертий імператив є актуальнішим для країн - членів НАТО. Будь-яка стратегія щодо України повинна відповідати не тільки внутрішнім політичним потребам НАТО, але й принципу консенсусу, який Альянс визнає провідним. У ширшому контексті вирішення українського питання розглядатиметься як основне випробування на міцність багаторазово проголошених запевнень Північноатлантично го Альянсу про те, що його розширення зміцнить не тільки безпеку нових учасників, але й стабільність в усій Європі.
Тобто українське питання повинно враховувати і проблему взаємовідносин РФ і Заходу. Саме воно є складним і делікатним моментом як у переговорному процесі РФ і НАТО, так і в діалозі РФ - США. І якщо розширення НАТО відбуватиметься необережно, то це може ускладнити проблеми безпеки України і викликати протидію з боку РФ, не виключаючи намагання останньої прискорити інтеграційні процеси в СНД з усіма негативними наслідками такого розвитку подій.Для того, щоб відповідати викладеним вище імперативам, які часто суперечать один одному, стратегія НАТО щодо України повинна бути заснована на кількох принципах, що взаємно доповнюють один одного, і враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін. За умови належного рівня координації подальшої діяльності кумулятивний ефект усіх складових стратегії буде перевищувати арифметичну суму результатів окремо взятих компонентів. Ключовими складовими майбутньої стратегії повинні стати такі фактори.
Підтримка політичних і економічних реформ. Чи не основною запорукою незалежності й безпеки України в майбутньому є процес реформ. Їх успіх, причому як політичних, так і економічних, є первинною умовою незалежності України, її інтеграції в західний світ і підтримки її зовнішньополітичних намагань з боку держав Заходу. Чим швидше Україна просуватиметься шляхом внутрішніх політичних і економічних реформ, тим імовірнішою може бути допомога Заходу. У випадку успіху внутрішніх реформ Україні буде легше інтегруватися в європейські структури; понад те, успішні реформи зміцнять її незалежність і віддалять від радянського минулого. І навпаки, гальмування процесу реформ досі є небезпечною перешкодою на шляху до успішної інтеграції Української держави з європейським світом.
Оборонне співробітництво з НАТО. Співробітництво в галузі оборони й безпеки також має стати важливим компонентом будь-якої стратегії, покликаної зміцнити незалежність України. Природно, що регіональна безпека країн Центральної Європи повинна починатися саме зі Сходу, тобто з країн, які географічно розташовані на східних кордонах Європи і в яких все ще тривають процеси створення і розбудови власних систем національної безпеки й оборони. Нині збройний напад будь-якої країни регіону на свого сусіда є малоймовірним, але повністю виключати таку можливість не слід.