Програма НАТО «Партнерство заради миру» та її значення для зміцнення міжнародної безпеки

На сьгодні можна виділити такі основні етапи розвитку партнерства:

1991 рік - перше засідання Ради північноатлантичного співробітництва;

1994 року Започатковано програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ) Початок роботи місій країн-партнерів у НАТО Засновано Центр координації партнерства в Штабі Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил (ОЗС) НАТО в Європі;

1995року міжнародний координаційний центр починає працювати в Штабі НАТО в Європі;

1996 року Партнери беруть участь у діяльності сил НАТО, сформованих для впровадження Боснійської мирної угоди;

1997 рік - перше засідання Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП) в Сінтрі, Португалія

На наступних самітах НАТО і РЄАП в Мадриді, Іспанія, прийнято рішення про вдосконалення оперативної складової ПЗМ;

1998 рік - створення Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи і Відділу реагування на катастрофи;

1999 року три країни — партнера – Чеська Республіка, Угорщина та Польща - вступають до НАТО;

Діалог і співпрацю включено в Стратегічну концепцію НАТО, як складові фундаментальних завдань у галузі безпеки;

На Вашингтонському саміті прийнято рішення щодо подальшого вдосконалення ПЗМ та посилення її оперативної ролі Країни-партнери беруть участь у розгортанні Сил Косова під керівництвом НАТО;

12 вересня 2001 року відбувається засідання РЄАП, на якому засуджено терористичні напади на Сполучені Штати і прийнято рішення про боротьбу з тероризмом;

2002 року після проведення комплексного перегляду на Празькому саміті прийнято рішення про посилення ролі РЄАП і ПЗМ;

Започатковано План дій Партнерства проти тероризму;

2003 Року, країни-партнери надають свої сили для формування Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані, керованих НАТО;

2004 Сім країн — партнерів - Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина та Словенія - приєднуються до НАТО;

На Стамбульському саміті ухвалюються рішення щодо подальшого зміцнення партнерства;

Започатковано План дій партнерства щодо розбудови оборонних інституцій.Після другої світової війни, коли кожна країна, що приймала участь в бойових діях, розуміла, що всі існуючі досі інстанції та об’єднання не можуть протистояти великій загрозі. Коли СРСР вирішило нав’язати свою ідеологію більш ніж половині Європи. Країни-союзники усвідомили, що потрібен орган, який може об’єднати країни та забезпечити загальну та індивідуальну безпеку. Так з’явилося НАТО, і вже у 1948 році був прийнятий шлях до об’єднання у мілітаризований орган, який пропонував колективну безпеку, і став супротивником СРСР. Під час «холодної війни» діяльність НАТО була направлена проти своїх супротивників, але вже 1984 року на самміті цілі Альянсу були переглянуті і НАТО взяв шлях до співпраці з країнами, які ще нещодавно були ворогами. У 1994 році була відкрита програма співпраці та обміну інформацією «Партнерство заради миру», яка і стала ядром для об’єднання, та шляхом для інтеграції у Північно-Атлантичний Альянс. І вже у 2002 році на празькому самміті НАТО був прийнятий план співпраці країн членів Альянсу з країнами дружними до нього, а саме співпраця проти тероризму, щодо загальної безпеки та індивідуальні плани щодо інтеграційних процесів.

Розділ 2. Структура програми «Партнерство заради миру» та основні механізми її діяльності.