Програма НАТО «Партнерство заради миру» та її значення для зміцнення міжнародної безпеки

Незважаючи на величезні мінуси є й загальні позитивні якості співробітництва.

Україна як і інші країни-члени НАТО та країни-партнери має величезну користь від своєї участі в партнерстві, оскільки вона відповідає як національним, так і загальним інтересам цих країн. Перспективи політики НАТО спрямовані на підтримку незалежності і суверенітету України. Тісне співробітництво України з НАТО сприяє реалізації її головної стратегічної мети - інтеграції в Європу. Участь Збройних Сил України сприяє досягненню цієї мети та забезпечує стабільність та безпеку в Європі.

Переслідуючи свої законні національні інтереси в співробітництві з НАТО та іншими країнами-партнерами, Україна робить значний внесок в посилення спільної обороноздатності і ефективності дій європейських націй щодо забезпечення стабільності і безпеки в Європі.

За останні роки НАТО та Україна виробили широку програму консультацій та співпраці. Консультації та співробітництво між НАТО та Україною через семінари, робочі групи та інші спільні програми стосуються широкого кола питань. До них відносяться планування на випадок надзвичайних ситуацій та готовність до катастроф; стосунки між військовими та цивільними, демократичний контроль над збройними силами, оборонна реформа в Україні; оборонне планування, складення бюджету, політика, стратегія та концепція національної безпеки, конверсія оборонної промисловості; військова співпраця між НАТО та Україною та сумісність; військова підготовка та навчання; економічні аспекти безпеки; наука і технологія; питання екологічної безпеки, зокрема ядерної безпеки; аерокосмічні науково-технічні розробки; координація дій військових і цивільних органів; управління повітряним рухом та контроль за повітряним простором.

Участь України в ПЗМ також дає нашому військовому комплексу величезний потенціал розвитку збройних сил, доступ до багаторічного досвіду інших країн-учасниць.

На сучасному етапі Україна взяла курс на зближення з НАТО. Існує багато точок зору стосовно подальшого розвитку цих подій. І чим це обернеться для незалежної країни, яка офіційно прийняла нейтралітет, ще невідомо. Можливі тільки припущення. Головне, що необхідне – це не робити поспішних кроків. І знайшовши вигоди в НАТО, не забувати о можливих вигодах раніше втрачених відносин з країнами-супротивниками Євроатлантичного Альянсу.

Список використаної літератури та джерел

Видання нормативного характеру:

1.Александров И. Планы США по обеспечению безопасности новых членов НАТО // Зарубеж. воен. обозрение. - 1997. - № 5. - С. 9 - 11.

2.Алексеев А. Н. Новое измерение Североатлантического союза // Междунар. жизнь. - 1992. - № 1. - С. 63 - 72.

3.Баланзіно С. Вашингтонський саміт та його значення для відносин між НАТО і Україною // Политика. - 1999. - 5 мая. - С. 10.

4.Вернер М. Стратегія НАТО - співробітництво // Голос України. - 1992. - 22 лют. (№ 22). - С. 10.

5.Грушко І. Крокуємо до спільної безпеки // Голос України. - 1992. - 10 черв. (№ 107). - С. 10.

6.Жуковский Я. Голос Украины на саммите НАТО // Киев. новости. - 1999. - 29 апр. - С. 6.

7.Заява групи об’єднаних європейських лівих в Раді Європи про розширення НАТО на Схід // Голос України. - 1997. - 1 лют. - С. 3.

8.Каспрук В. НАТО: еволюційні процеси тривають // Час/Time. - 1998. - 2-8 квіт. - С. 4.

9.Козин В. Новые измерения НАТО // Международная жизнь. - 1993. - № 3. - С. 54 - 63.

10.Крамаревский А. Расширение НАТО и безопасность Украины // Підтекст. - 1998. - № 29 (16-22 верес.). - С. 29-34.