Програма НАТО «Партнерство заради миру» та її значення для зміцнення міжнародної безпеки
«Україна відстоювала та буде відстоювати зміцнення партнерства та співпраці в загальноєвропейському масштабі, а не пошуки нових «геометричних фігур» на європейському ландшафті, котрі фактично знову закріпили б розділ і без того невеликого за глобальними мірками європейського континенту.» .
Відносини НАТО з Україною почали розвиватися невдовзі по отриманні країною незалежності у 1991 році. Україна не забарилася з приєднанням до Ради Північноатлантичного співробітництва і залишалась активною учасницею протягом усієї історії існування цього органу.
Історія співробітництва України з НАТО визначається кількома ключовими віхами. 22-23 лютого 1992 р. відбувся перший візит Генерального секретаря НАТО М. Вернера до Києва, в ході якого Україна була запрошена до участі в Раді Північно-Атлантичного співробітництва (РПАС). З того часу почалися активні контакти і співробітництво з НАТО. Президент України Л. Кравчук здійснив візит до штаб-квартири НАТО у Брюсселі 8 червня 1992 р.
Прагнення України до євроатлантичної інтеграції наочно проявилося у 1994 році, коли вона стала першою країною Співдружності Незалежних Держав, котра приєдналась до програми "Партнерство заради миру". 8 лютого 1994 року Україна підписала рамковий документ програми ПЗМ. 25 травня того ж року Україна передала НАТО свій Презентаційний документ. В ньому були визначені політичні цілі участі України в ПЗМ, заходи, які планувалось здійснити для досягнення цих цілей, а також сили і засоби, що виділяються Україною для участі в цій програмі. Також вона була серед засновників Ради євро-атлантичного партнерства, яка замінила РПАС у травні 1997 року.
Президент України Леонід Кучма відвідав НАТО 1 червня 1995 року, зустрівся з Генеральним секретарем і повідомив про бажання його країни підняти відносини між НАТО і Україною на новий рівень. Через три місяці, 14 вересня 1995 р., міністр закордонних справ Удовенко відвідав НАТО для офіційного прийняття Індивідуальної програми партнерства України і провів зустріч з питань європейської безпеки з членами Північноатлантичної ради. НАТО і Україна оприлюднили Спільну заяву для преси, в якій були висловлені загальні принципи відносин НАТО - Україна в ПЗМ та в інших галузях.Подальші зустрічі проводились на різних рівнях у 1996 та 1997 роках. Була створена українська місія при НАТО, до якої увійшов і військовий представник. Україна представлена також у Центрі координації партнерства (PCC), розташованому біля SHAPE в Монсі, Бельгія.
Центр інформації та документації НАТО, відкритий в травні 1997 року Генеральним секретарем НАТО, став центром інформаційної діяльності, спрямованої на пояснення широкому загалу української громадськості переваг Особливого партнерства з НАТО. Це перший центр такого типу, який НАТО відкрило у країні-партнері. З того часу Центр відіграє провідну роль у поясненні політики Альянсу і подоланні невірних поглядів на Організацію.
У грудні 1998 року був підписаний Меморандум про згоду, за яким два офіцера НАТО по зв'язках можуть прибути до Києва задля сприяння широкомасштабній участі України в програмі "Партнерство заради миру". В 1999 році був створений Офіс по зв'язках з НАТО, на який покладено завдання сприяти контактам між НАТО і цивільними та військовими відомствами, які мають відношення до участі України в Партнерстві заради миру і у виконанні робочого плану КУН.
Північноатлантична рада періодично проводить свої засідання за участю представників України, як правило, принаймні двічі на рік на форумі, створеному згідно з Хартією, який називається Комісія Україна - НАТО. В рамках цього форуму відбуваються зустрічі на рівні Міністрів оборони і Міністрів закордонних справ. Комісія оцінює хід Хартії та обговорює шляхи поліпшення і подальшого розвитку співпраці. Так у перші дні березня 2000-го року постійні представники країн - членів Альянсу мали змогу побувати в Україні та безпосередньо поспілкуватись з високопоставленими українськими урядовцями та парламентарями. Як завжди, в нашому особливому партнерстві відвертість допомогла нам чіткіше визначити шляхи подальшого розвитку нашого співробітництва. Але ця історична зустріч повела нас набагато далі. Завдяки програмі зустрічей з представниками української громадськості, зокрема, зустрічі за "круглим столом", представники НАТО почули думки громадян України щодо основних питань безпеки, які хвилюють і Альянс, і Україну.
До інших позитивних подій належать ратифікація 1 березня 2000 року українським Парламентом Угоди про статус сил Партнерства заради миру та додаткового протоколу до неї. Ця подія має сприяти розширенню участі України в Партнерстві заради миру. Парламент також схвалив виконання Україною договору "Відкрите небо", чим зробив важливий внесок в прозорість питань контролю за озброєннями.
Згідно з рішенням, прийнятим Комісією НАТО - Україна на засіданні 29 травня 1998 року в Люксембурзі, офіцера по зв'язках НАТО було призначено в Київ для сприяння широкомасштабній участі України в ПЗМ та вдосконалення співпраці між військовим керівництвом НАТО і України в цілому.