Музична освіта та виховання учнів і молоді галичини (20-30-ті рр. ХХ ст.)

•тотальне ополячення молоді як кінцева мета державної політики, спричинило організований спротив українців, а відтак наклало суттєвий відбиток на всі сфери життя, в тому числі й на освіту, зокрема музичну.

Особливостями розвитку музичної освіти української учнівської молоді в Галичині були притаманні: національна ідея як основа виховання; потреба в обґрунтуванні мети, завдань, форм музичної освіти та виховання учнів, спрямовані на збереження національних, культурно-історичних традицій українського народу; виявлення національно-патріотичної активності українського населення краю в розбудові приватних загальноосвітніх і музичних закладів; посилення уваги культурно-просвітницьких українських товариств до створення мережі рідномовних навчальних закладів.

2. Аналіз і теоретичне осмислення організації музичної освіти й виховання молодого покоління в Галичині міжвоєнного періоду дали можливість з’ясувати, що керівництво нею здійснювалось двома найбільш впливовими інституціями – МВіПО та відомством греко-католицького віросповідання при Синоді. Вищеназвані органи опікувалися музичною освітою та вихованням загальноосвітніх (державних, приватних) і духовних навчальних закладах відповідно до політики полонізації навчального процесу, а також етнічної та духовної асиміляції народів, що проживали в Галичині і вважали її своєю батьківщиною. Навчальні заклади, які підпорядковувалися Міністерству освіти та церковному відомству, суттєво відрізнялися: перші характеризувалися відкритістю та доступністю для представників різних соціальних верств, а другі – закритістю навчально-виховного процесу.

У Галичині досліджуваного періоду існувала система музичної освіти та виховання, в структуру якої входили загальноосвітні, музичні, духовні навчальні заклади, культурно-просвітницькі та музичні товариства, молодіжні організації.

У дисертаційному дослідженні визначено специфіку різних типів навчальних закладів Галичини, де музичній освіті та вихованню відводилося значне місце. Початкова освіта здійснювалася у школах першого (чотирикласна), другого (шестикласна) та третього (семикласна) ступенів; середня – в гімназіях, педагогічних ліцеях, педагогіях, семінаріях (учительські та духовні).

Спільними умовами для всіх загальноосвітніх навчальних закладів були: пріоритетність виховання перед навчанням, жорстока контрольованість позакласного та позашкільного життя учнів з боку польської влади, незадовільне державне фінансування, придушення будь-яких національних проявів у вихованні підростаючого покоління.У роботі охарактеризовано специфіку організації професійної музичної освіти, яка полягала у домінуванні нижчої професійної ланки. Важливе місце у розвитку спеціальної освіти належало Вищому музичному інституту імені М. Лисенка та його філіям, які працювали у багатьох містах Галичини. До розвитку національної музичної освіти та виховання помітно спричинилося духовенство, його навчальні заклади. Участь молоді у хорових колективах, які підтримували традиції української церкви, не тільки впливали на вдосконалення їх професійних навиків, але й сприяли вихованню національної свідомості.

Альтернативу державній структурі музичної освіти та виховання становили навчальні заклади українських культурно-просвітницьких (“Просвіта”, “Рідна школа”) та музичних товариств (Товариство ім. М. Лисенка, “Боян”), молодіжних організацій (“Пласт”, “Січ”, “Сокіл”, “Луг”, “Каменярі”), які зробили значний внесок у поширення української національної музичної культури.

3. Результати дослідження свідчать, що з перших років існування польської влади МВіПО впровадило реформу шкільництва на всій території Речі Посполитої, зокрема було переглянуто зміст музичної освіти.

Головним завданням першої шкільної реформи (1920-ті р.) в Польщі було “умузикальнення” учнів і молоді через розвиток природних здібностей дитини, що на практиці супроводжувалося відповідними вокально-слуховими, ритмічними вправами. Велика увага у змісті музичної освіти приділялась вивченню учнями теорії музики. Після другої шкільної реформи (1932 р.) пріоритетна роль у музичній освіті учнівської молоді належала вихованню через посилення уваги до змісту музичних творів, особливо пісні.

В організації музичної освіти, що здійснювали в досліджуваний період українські культурно-просвітницькі, музичні товариства, молодіжні організації Галичини, чільне місце посідала ідея національного виховання. Незважаючи на те, що вони змушені були дотримуватися приписів та розпоряджень польської влади, їх діяльність стала засобом консолідації українського населення краю в боротьбі за вирішення гострих соціально-культурних проблем, пов’язаних і підвищенням музично-освітнього рівня учнів і молоді Галичини.