Музична освіта та виховання учнів і молоді галичини (20-30-ті рр. ХХ ст.)

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у ньому відтворено історичний розвиток, зміст і форми загальної, професійної, духовної музичної освіти учнівської молоді в навчальних закладах краю; з’ясовано роль культурно-просвітницьких організацій, молодіжних товариств у здійсненні національного музичного виховання міжвоєнного періоду; досліджено особливості розвитку та структуру музичної освіти в Галичині у 1920-1930-х рр.; розкрито специфіку фахової підготовки вчителів музики та співу; введено в наукових обіг маловідомі джерела та факти (архівні документи ЦДІАУ у Львові: ф. 129, оп. 1., спр. 490; оп. 3, спр. 1415, ф. 206, оп. 1, спр. 311; ДАІФО: ф. Р-2, оп. 1-д, спр. 2; ф. 271, оп. 1, спр. 221 та ін.); науково обґрунтовано перспективи творчого використання теоретичного і практичного доробку науковців і вчителів Галичини в сучасній педагогіці.Практичне значення дослідження полягає в тому, що опрацьований і узагальнений матеріал, положення та висновки збагачують і доповнюють історико-педагогічну науку, сприяють відродженню традицій, передачі досвіду минулих поколінь у налагодженні музичної освіти учнівської молоді. Розроблені автором лекції прочитані на курсах підвищення кваліфікації вчителів музики різних категорій, фахових семінарах при Івано-Франківському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01/160), на методоб’єднаннях, семінарах-практикумах вчителів музики Коломийського відділу освіти (довідка № 02-22/415), для студентів Коломийського педагогічного коледжу (спеціальність “Музичне виховання”) (довідка № 152), Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

Отримані результати можуть використовуватися в процесі викладання дисциплін музичного циклу в сучасних педагогічних закладах, інститутах післядипломної педагогічної освіти; під час розробки лекцій, спецкурсів та спецсемінарів з історії української педагогіки та історії культури, написання методичних посібників з музичного навчання та виховання для педагогічних та мистецьких вузів України.

Вірогідність, об’єктивність і достовірність результатів забезпечено застосуванням комплексних методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та визначеним завданням; ретроспективним логіко-системним аналізом широкої джерельної бази; науковою обґрунтованістю вихідних позицій дослідження; безпосередньою участю дисертанта в обговоренні проблем музичного виховання на лекціях для вчителів, студентів, на наукових конференціях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати проведеного дослідження були представлені на обговорення наукової конференції Х Міжнародного гуцульського фольклорно-етнографічного фестивалю “Гуцульщина: наука, освіта, культура” (Коломия, 2000); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Морально-естетичне виховання школярів у системі громадянської освіти і виховання” (Івано-Франківськ, 2001), “Актуальні проблеми української етнопедагогіки” (Івано-Франківськ, 2001), “Проблеми загально-педагогічної підготовки майбутніх учителів” (Вінниця, 2002), “Єдність національного і загальнолюдського у формуванні морально-духовних цінностей” (Івано-Франківськ, 2002), “Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ: стан, проблеми, перспективи” (Чернівці, 2003); на регіональних педагогічних читаннях “Українська педагогіка на межі тисячоліть” (Івано-Франківськ, 2003); звітних наукових конференціях (2000-2004 рр.), засіданнях кафедри історії педагогіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в 11 одноосібних публікаціях автора, 4 з яких – у фахових науково-педагогічних виданнях, 2 – у фахових науково-мистецьких.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 328 найменувань (із них 48 – іноземною мовою) та додатків. Обсяг дисертації – 217 сторінок, з них 164 сторінки основного тексту, 28 сторінок – список використаної літератури.

Історію становлення і розвитку музичної освіти та виховання розглядали як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги, музикознавці. Своїм корінням музична освіта сягає в глибоку давнину. Вона була предметом дослідження

С. Бабишина, В. Барвінського, Б. Кіндратюка та ін. Цією проблемою періоду національного відродження (XVI - XVIII ст.) займалися М. Антонович, Я. Ісаєвич, І. Крип’якевич, Л. Мазепа, Ф. Стешко. Питання музичної освіти й виховання галицького краю ХІХ – першої половини ХХ століття розглядали музикознавці і педагоги минулого (В. Витвицький, М. Загайкевич, Б. Кудрик, З. Лисько, А. Цегельський) та сьогодення (І. Єгорова, Л. Проців, Н. Толошняк, І. Фрайт, М. Черепанин та ін.).Особливості розвитку музичної освіти та виховання, як і всього освітньо-виховного процесу в Галичині у 1920-1930-х рр., були спричинені важкими суспільно-політичними та економічними умовами, в яких опинилися західноукраїнські землі після Першої світової війни. Слід зазначити, що головними ознаками галицького краю кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. були: послідовна підкореність українського народу різними за культурними, економічними, політичними рівнями урядами (австрійського, польського); часта зміна політичних, юридичних й освітніх систем; домінування сільськогосподарського напрямку виробництва. Саме вони впливали на розвиток музичної освіти та виховання молодого покоління. Галичина згідно з міжнародним договором, підписаним у Версалі 28 червня 1919 року, мала користуватись автономними правами й українське населення мало право на свою мову у публічному житті та на школи з українською мовою навчання. Проте польська влада всіляко намагалася ополячити українське населення, виховати українську молодь у польському дусі, тим самим домагаючись того, щоб вона забула свою культуру, мову і стала слухняним знаряддям у руках колонізаторів.