Граматична структура і функціонування складносурядних речень з єднальними сполучниками

У такому випадку кома між сурядними реченнями не ставиться: «А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ- густий, запашний і надзвичайно теплий» (М.Хвильовий); «Тоді я звертався до них і ми перекидаємось словами» (М.Хвильовий);

б) послідовність дій або станів (сполучники і, а, там, а потім). Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (В. Сосюра). Я здобув науку, і діти в мене будуть її добувати (М. Стельмах);

Предикативні частини таких речень розташовуються в певному порядку, що відповідає реальній послідовності дій або станів. Значення послідовності виражається порядком частин складносурядного речення і видо- часовими дієслівними формами в сурядних реченнях. Наприклад:

Водевіль і трагедія нагло зійшлися

І заграли шалений танок,

І як вихор ми враз понеслися,

Всі в вінках із червоних квіток…

(О.Олесь)

2. Причиново-наслідкова, умовно-наслідкова чи допустово-протиставна залежність між діями або станами: Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем (У. Самчук). Кажіть коротко і ясно, добивайтесь лаконічності вислову, і вас кожен школяр зрозуміє (В. Сухомлинський). Вода була чистою, і все-таки входити в неї чомусь було Остапові боязно (В. Підмогильний).

Такі речення складаються, як правило, з двох частин: перша з них, перед якою можна поставити сполучники тому що, якщо, незважаючи на те що, виражає причину або умову, друга — наслідок чи протиставлення.

Причиново-наслідкові відношення (сполучники і, а тому) виражаються порядком речень, який не можна змінити, та інтонацією. Наприклад: «Може квіти зійдуть- і настане ще й для мене весела весна» (Л.Українка); «Сонце зійшло, і надворі почало вже темніти» (І.Нечуй-Левицький); «А ти вийшла- і сталося чудо якесь…» (О.Олесь)

Як зауважує О.Пономарів, причиново-наслідкові відношення створюються тільки реальним змістом сурядних речень [27, с. 308].

3. Перелічувальні відношення виражаються інтонацією та повторюваними сполучниками і…і, ні…ні, які оформляють перелік кількох тверджень. Наприклад:

І стонадцятий сніг ті поля притрусив,

І уже прилетять не ті самі лелеки (Л.Костенко)

«Ані птиця не порхала, ані вітер не віяв» (М.Вовчок)

4. Приєднувальні відношення (додаткова, супутня інформація): Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати, причому вікно треба було заткнути подушкою, бо одна шибка була вибита (Леся Українка); порядок розташування частин у таких реченнях фіксований.

У процесі спілкування в мовця відповідно до комунікативних завдань і з метою впливу на співрозмовника (співрозмовників) виникає потреба у висловленнях, в яких предикативні частини пов’язані між собою складними семантичними відношеннями. З цією метою він використовує також і речення спонукальної модальності складної формально-граматичної будови.Прагматичні наміри мовця, зорієнтовані на позитивну результативність акту волевиявлення, можуть реалізуватися щодо різних адресатів, які повинні виконувати (виконати) приписувані їм дії одночасно чи послідовно, або ж передбачати різні спонукувані дії, протиставлені одна одній. Їх вербальне оформлення забезпечують єднальні та зіставно-протиставні складносурядні речення спонукальної модальності.