Граматична структура і функціонування складносурядних речень з єднальними сполучниками

Такі складносурядні речення можуть мати будь-яку кількість частин, обмеження виникають лише з точки зору лексичної достатності. До даного розряду складносурядних речень належать речення з відношеннями єднальними та розділовими. Наприклад: «Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а гегекання бійців нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою, ось і розбіглися всі по степу, і Оверко переміг» (Ю.Яновський).

У реченнях закритої структури предикативні одиниці мають сталий, незмінний порядок, це завжди дві взаємозумовлені частини, пов`язані між собою граматичною будовою і семантикою. До цього розряду складносурядних речень належать речення з протиставно-зіставними і приєднувальними відношеннями.

Однак іноді до закритої структури потрапляють і речення з єднальними сполучниками- у тих випадках, коли складносурядне речення об`єднує у собі частини контрастні чи результативні, наприклад:“Гетьманові фотель поставлено проти бандуристів, гості посідали й поставали кругом, і бандуристи вдарили у струни” (Б.Лепкий).

Це свідчить про те, що властивість відкритості чи закритості структури пов`язана не стільки з характером самого сполучника (хоч це дуже важлива умова), скільки із семантико-структурним взаємозв`язком частин.

Так, речення “Танула сиза мла, й у первісній величі сходило сонце” (В.Підмогильний) можна вважати відкритою структурою, бо вона передбачає продовження ряду через те, що предикативні основи кожної частини мають паралельну будову (видо-часові категорії дієслів-присудків збігаються).

Проте якщо змінити форму присудка у першій частині, причиново-наслідкова залежність компонентів речення може проявитися чіткіше і ряд замкнеться: “Розтанула сиза мла, й у первісній величі сходило сонце.”

Таким чином, речення, що входять до складу складносурядного, поєднуються сурядним зв`язком. Варто зазначити, що деякі мовознавці, зокрема, Є. С. Регушевський, І. А. Регушевська виділяють випадки сурядного поєднання неоднорідних та різноіменних членів речення навіть у складі простого речення.

Вперше це явище помітив О. М. Пєшковський, а на певну поширеність його в російській мові вказав Є. В. Кротевич. Але, на жаль, це питання фактично залишилось поза увагою синтаксистів, хоча в мовній практиці сполучники "і", "та", а також інтонація переліку (як показник однорідності) нерідко пов`язують члени речення, які не тільки не однорідні (хоч і одноіменні), але навіть і різноіменні.

Прикметним є те, що найчастіше спостерігаються у мовному вжитку випадки, коли сурядним зв`язком поєднуються члени речення, які виражені займенниками та займенниковими прислівниками, але можуть виступати і як іменники та прикметники, числівники. Наприклад: "Справжній патріот ніколи і нікому не дозволить ображати достоїнство рідного народу" (О.Гончар); "Скільки вона живе - ніхто і ніколи не розповідав їй про цю страшну подію" (А.Шиян); "Дівчинка мимоволі змилувалась бездонним і голубим небом, ніби бачила його вперше" (Л.Козаченко).

У першому та другому реченні єднальним сполучником "і" поєднуються різноіменні члени речення (обставина і додаток - 1 речення, підмет і обставина - 2 речення), а в третьому та четвертому реченні одноіменні члени речення - обставина місця та часу, неоднорідні означення).

Коли поєднуються таким чином другорядні члени речення (як різноіменні - 1 речення, так і одноіменні - 3 і 4 речення), то вони обов`язково синтаксично пов`язані з тим самим членом речення (у 1 та 3 реченні - з присудком, у 4 реченні - з додатком).

У другому із наведених вище речень асоціюються підмет і обставина. Маючи різний синтаксичний статус, вони мають і різну синтаксичну залежність.

Аналіз численних фактів сурядного поєднання різноіменних та неоднорідних членів речення, засвідчений фахівцями практично в усіх стилях мовлення, показує, що найчастіше такі асоційовані між собою члени пов`язуються з присудком. Серед одноіменних неоднорідних членів речення, пов`язаних сурядним зв`язком, можуть бути лише другорядні члени речення.

Найчисленнішими тут є обставини, друге місце займають означення і третє - додатки. Приклади обставин та означень наведені відповідно у третьому та четвертому реченнях. Приклад додатків наводимо: "Іванов намалював для своєї картини більше п`ятисот фрагментів і лише маслом" (Журнал).