Граматична структура і функціонування складносурядних речень з єднальними сполучниками

Отже, проаналізоване явище в структурі речення вимагає ще детального вивчення, і його не можна, як нам здається, вважати чисто синтаксичним. Воно знаходиться на шляху переходу від синтаксичної неоднорідності до однорідності і в значній мірі зумовлене семантикою та структурно-морфологічними ознаками і властивостями слів, якими виражаються різноіменні та неоднорідні члени речення, що поєднуються сурядним зв`язком.

2.1. Структурно-семантичні особливості єднальних складносурядних речень

Розглядаючи структурно-семантичні особливості єднальних складносурядних речень, варто визначити, які сполучники використовуються для поєднання частин складносурядного речення.

Отже, виділяють такі сполучники сурядності:—єднальні: та ( і), також (стоїть у середині другого простого речення), ні... ні, не тільки... а й, притому, причому: Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече (М. Коцюбинський). На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло (М. Рильський);

—протиставні: а, але, та (= але), проте, а проте, зате, однак, все ж, а то: Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть (Л. Костенко). Дерево стояло ще голе, однак на вітах його вже починалось пташине життя (Д. Бедзик);

—розділові: або, чи, або... або, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то... не то, хоч... хоч: Чи то мені здається, чи то справді свист тихшає? (М. Коцюбинський).

Складносурядні речення зі сполучником і найчастіше виражають часові відношення. Для вираження цих відношень служать дієслівні форми (часові і видові), порядок простих речень у складі складного, інтонація, сполучники, додаткові лексичні засоби.

У межах єднальних відношень виділяються такі різновиди:

1. Власне єднальні відношення, в яких виражаються:

а) одночасність, сумісність дій або станів, явищ або подій: А літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте блакить (А. Малишко);

Значення одночасності передається, як правило, збігом часових форми дієслів-присудків у простих реченнях, які входять до складу складносурядного.

Найчастіше дієслова-присудки бувають недоконаного виду, рідше- доконаного: «Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу» (Л.Костенко).

На високій скелі ранньою добою

Кулею підбитий сокіл клекотав,

І могутній клекіт розлітавсь луною

І орлів на волю попід хмари звав

(О.Олесь)

Проте дієслівні форми у таких випадках можуть і не збігатися: «Заснули доли, і полонина в тиші спить» (О.Олесь).

Значення одночасності підкреслюється наявністю в частин складносурядного речення спільного другорядного члена (найчастіше- обставини, рідше-додатка), який завжди міститься в першому реченні.