Граматична структура і функціонування складносурядних речень з єднальними сполучниками

Центральним питанням синтаксису є питання не лише про систему синтаксичних одиниць та ієрархічні відношення між ними, але й їхні комплексні формально-граматичні, семантичні, функціональні й комунікативні характеристики. “Уявлення про граматичний лад української мови може бути повним тільки за умови послідовного розгляду функціональних особливостей категорійних форм”, – справедливо зауважує А.П.Загнітко [13, с. 662]. Функціональна специфіка граматичних одиниць простежується в системі мови і мовлення.

Традиційні методики сучасних досліджень поєднуються з новітніми підходами до вивчення синтаксичних одиниць, такими, як: функціонально-комунікативні, функціонально-когнітивні, функціонально-семантичні, функціонально-прагматичні і под.

Наукові орієнтації при вивченні синтаксису:

синтаксичні одиниці – не застиглі величини, вони постійно перебувають у динаміці: у синтаксисі яскраво проявляється творчий аспект мови;

синтаксичні одиниці зумовлюються комунікативними потребами спілкування, ситуацією спілкування;

зв’язок синтаксичних одиниць (речень) з когнітивними, естетичними і прагматичними завданнями, що йдуть від автора – творця конкретного висловлення.

Однак питання про предмет синтаксису було й залишається проблемним. Історії цього питання у свій час присвятив окрему працю професор І.І. Слинько [29, с. 31]. Питання про синтаксичні одиниці як про об’єкти синтаксичного вивчення – одвічне питання синтаксису – ще з античних часів уявлялося дилемою: речення чи словосполучення.

І.К. Кучеренко у статті “Об’єкт і предмет синтаксису” розрізняє поняття “предмет” і “об’єкт” синтаксису. Під предметом вивчення він розуміє “особливий аспект пізнання об’єкта”. Об’єктом синтаксису, на його думку, є речення, а предметом – сполучення слів у реченні. Синтаксис учений визначає як “розділ граматики, що вивчає правила сполучення слів між собою при утворенні комунікативних одиниць, типових для даної мови” [22, с. 28]. Підкреслюючи важливість вивчення сполучення слів, І.К. Кучеренко не згідний з тим, що словосполучення є самостійною синтаксичною одиницею.

Оригінальний погляд на предмет синтаксису викладено О.С. Мельничуком , який вважає, що речення є основною одиницею мовлення, і тому “не становить прямого об’єкта синтаксису як розділу граматики. Воно є об’єктом загального вчення про речення – розділу мовознавства, який ще тільки починає створюватися”. Синтаксис повинен вивчати, на думку О.С. Мельничука, лише синтаксичну сторону речення, а отже “безпосереднім об’єктом синтаксису є лише синтаксична сторона загальної структури речення” [20, с. 14]. Словосполучення як компонент внутрішньої граматичної структури речення може вивчатися в окремому розділі граматичного вчення про речення.

У більшості сучасних граматичних праць названо дві синтаксичні одиниці, що є об’єктом синтаксису, – словосполучення і речення. Проте все більшого поширення набуває погляд на розширену ієрархію синтаксичних одиниць, що охоплює, крім словосполучення і речення, також словоформу (елементарну синтаксичну одиницю, наділену семантико-синтаксичним та функціональним потенціалом, – синтаксему) та надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле.Ще в “Курсі сучасної української літературної мови” за редакцією Л.А. Булаховського йшла мова про те, що синтаксис є той розділ граматики, який вивчає зв’язки між словами і “типи об’єднання їх у речення та вищі єдності тією мірою, якою вони мають суто мовні ознаки”[5, с. 4]. Ученому належить і термін “надфразна єдність”. Предмет синтаксису, на його думку, становить “вивчення ознак, за якими пізнається закономірна для кожної мови сполучуваність одного з одним відповідно оформлених слів (так званих словосполучень); словосполучень, з яких створюються далі відносно закінчені відрізки думки, – речення; речень, що сполучаються одне з одним у складні речення; та ще більших смислових цілостей – надфразних єдностей, про наявність яких свідчать ті або інші спеціальні прикмети” [5, с. 8].

У найновіших працях із синтаксису все частіше звертається увага на систему синтаксичних одиниць. Відповідно виділяють три взаємопов’язані підрозділи:

1) синтаксис словоформ, синтаксичних зв’язків і словосполучень (малий синтаксис);