ЛЕКСИКА

ЛЕКСИКОГРАФІЯ

План

1. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ СЛОВНИКОВОЇ СПРАВИ НА УКРАЇНІ.

2. ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

3. ПЕРЕКЛАДНІ СЛОВНИКИ.

4. ОРФОГРАФІЧНІ, ІНШОМОВНІ ТА ІНШІ СЛОВНИКИ.

1. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ СЛОВНИКОВОЇ СПРАВИ НА УКРАЇНІ

Д Лексичні і фразеологічні багатства української мови зі¬брані в словниках і окремих збірниках прислів'їв, приказок та крилатих висловів.

Словникова справа, або лексикографія, має на Україні давні й славні традиції. Перший словник було створено ще наприкінці XVI ст. А виданий у Києві 1627 р. словник Памва Беринди, в якому слова старослов'янської мови перекла¬далися на тогочасну книжну українську мову, здобув загальне визнання не тільки на Україні і в Росії, а також у Польщі та Молдові.Першим словником сучасної української мови вважається словничок, доданий І. П. Котляревським до його поеми «Енеїда». І. П. Котляревський е, таким чином, зачинателем не тільки нової української літератури, а й нової української лексико¬графії. Протягом XIX і на початку XX ст. було видано не¬мало словників, переважно українсько-російських та російсько-українських. Всі вони, звичайно, вже застаріли і тепер цікаві для нас переважно як історичні пам'ятки. Серед словників до¬революційної доби треба виділити, однак, «Словарь україн¬ської мови», упорядкований Б. Д. Грінченком. Словник Бориса Грінченка в чотирьох томах був виданий у Києві в 1907 — 1909 рр., а потім не раз перевидавався (останнє видання — 1958 р.). Словник містить понад 70 тис. слів української лі¬тературної і народної мови XIX ст., перекладених або витлума¬чених російською мовою. Свого часу він був відзначений пре¬мією Російської Академії наук. Словником Бориса Грінченка цікавились і користувались видатні діячі минулого. І тепер словник Б. Грінченка має велике наукове значення, зберігаючи для наших сучасників багато слів на позначення понять на-родного побуту, української культури.

За останні десятиліття були створені десятки словників різ¬ного типу. Практичне значення серед давнішніх словників і в наш час зберігають насамперед «Російсько-український слов¬ник» 1948 р. (останнє видання — 1961 р.) за редакцією М.(Я. Калиновича і кілька останніх видань «Орфографічного словника І. М. Кириченка.

Користування словниками різних типів не тільки підвищує грамотність і знання мови, а й розширює кругозір людини, підносить загальний рівень її культури. Видатний український поет і вчений М. Т. Рильський так писав з цього приводу:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

2. ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Найважливіше місце серед словників різного типу посі¬дає тлумачний «Словник української мови» в одинадцяти томах, упорядкований Інститутом мовознавства Академії наук УРСР. Цей словник протягом 1971—1980 рр. побачив світ у видавництві «Наукова думка». Словник містить близько 135 тис. слів. Тлумачним цей словник називають у зв'язку з тим, що кожне слово, вміщене в ньому, має відповідне пояснення свого значення або значень. Наприклад: кілок — 1. Груба палиця (іноді — жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл. 2. Дерев'яний стрижень, закріплений у чому-небудь для вішання одягу тощо; вішалка.