Із спостереження над ротацизмом в українській мові

Розглянемо засвідчений матеріал.

Áршів, áршу(в), áршÿ(в), р. áршова – боржавські та східноужанські говірки, аршíв, аршý(в), р.од. аршóва – східномарамороські, східноужанські та частина західноверховинських говірок, гаршíв, гаршý(в), гаршÿ(в), р. од. гаршóва, áршôв – ряд східноужанських говірок, иершýв, р. од. иершóва – західноужанські говірки, áршин, гáршин – середньоверховинські говірки ’заступ, лопата для копання’ [ДЛАЗ, 185]. Деривати: аршóвик – зменш. від áршíв, аршовúшче – згруб. від áршíв, аршовáти, аршувáти ’копати заступом’, áршован’а ’копання заступом’, аршíвка, аршýвка ’вид мотики’, ’дрібні поліна’, ’колотвиці’(Грицак). З угор. asó id. Форми з р, очевидно, постали уже на українському ґрунті; в усякому разі, в угорських говорах вони не фіксуються.

Брúстрий ’швидкий’; див. Жел 44.

Вáйбрик; див. лáйбрик.

Гат’иернúк ’робітник, який відає лісосплавною греблею’, ’майстер, що споруджує греблю для лісосплаву’ – говірка с. Богдан Рахівського р-ну Зк. (факультативно з гат’иенúк, гат’иер) [25]. З гат’иенúк під впливом гатúер’, що окреслює суцільний ареал у говірках Гуцульщини та Буковини. Пор. деривати: гат’úерити ’працювати гат’úерником’, гат’úерин’ие, гат’áрин’а ’праця гат’иерника’.

Дóршка < дошка говірки – сс. Патюти, Моровське Козелецького р-ну Чрг. [ВЛГ 2Т5].

Доршч <дощ. Займає досить компактний ареал у східнополіських та півд.-схід. частині середньополіських говірок [АУМ І, І32], невеличкий ареал на території Надсяння, ряді говірок Перемищини, окремих говірках Західного Полісся [АУМ II, III]; див. також Жел. 199; Грін. І,427; ВхВ 27; ЛСПГ 68; ВЛГ 2І5 [26].Каржáн (діал. кáржан, куржáн, куржєн) – ряд поліських, слобожанських, середньонаддніпрянських, волинських, подільських та ін. говірок [АУМ 1,132; ІІ,336; ВхПр І,16; Жел. 391; Грін. ІІ,329; ДЗЛ 40]. З кожан, що пов'язується з кожа.

Куршч ‘кущ’ – говірки сс. Кучинівка Щорського р-ну, Патюти Козелецького р-ну Чрг [ЛСПГ ІІІ; ВЛГ 215].

Кучиергýра < кучугýра – говірка с. Нижній Іржавець Лубенського р-ну Пл [ВЛГ 215].

Лáйбрик (вáйбрик) < лáйбик (нім. Leibchen) [ВхЗн ІІ, 50].

Маршúна, мáршина < машина – говірка с. Пітелич (ВхБ 27) [27].

Мýштрук ’мундштук люльки’ [АСГ ІІ5]. З діал. муштук<мундштук; пор. пол. musztuk ’мундштук’ < нім. Mundstück [СУМ III, 534].

Одéржа ’одяг, одежа’ – говірки сс. Дубіївка Смілянського р-ну Чрк., Червоні Пологи Лубенського р-ну Пл. [ВЛГ 2І5].

Пóшерсть<пóшесть [Грін ІІІ, 395 з посиланням на Номиса].

Пурхель <пу-р-хель ’Engerling, Lаrve des Maiкäfers’, з пухель, пу-р-хель, “за то ся называт, бо пукастый; бывают пурхльі в земняках” – говірка с. Бонарівка (тепер Польща) [29].

Спýрза ’гарячий попіл з жаром, жар, присок’, ’попіл з сажею’, ’попіл з вогнем’, ’угл’а, йак огн’у нема’, ’виснажене поле’, ’попіл’; спýрдз’анка ’виснажене поле’ [Онишкевич ІІ, 246]. З діал. спýдза, спýза ’гарячий попіл’, ’жар’ та ін. < рум. spuză.

Треньк ’штукатурка, тиньк’ – говірка с. Шахтарське (Дорогиничі) Іваничівського р-ну Вл. [КСЗЗГ 240]. Пор. пол. діал. trynk id. [SW VII, 137, І89]. Тринковáти ’штукатурити, тинькувати’ [30]. Пор. пол. діал. trynkovać, trenkovać id. [SW УІІ, 108, 137, 189]. Зважаючи на територію виявлення, укр. діал. трин’к, трин’кувáти засвоєно з польської мови, очевидно, уже зі вставним р.