Із спостереження над ротацизмом в українській мові

Як видно з приведеного вище аналізу, ротацизм засвідчується в усіх говорах української мови. У кількісному відношенні він найчастіше виявляється в говорах району Карпат, нерідко на Волині, Чернігівщині, Полтавщині, Дніпропетровщині, Сумщині; лише по одному випадку зафіксовано на Тернопільщині, Київщині, Харківщині, Кіровоградщині, Миколаївщині; жодного разу не відзначено на Рівненщині, Донеччині, Луганщині. Однак це, вірогідно, швидше зумовлено все ще надто бідними відомостями про діалектну лексику значних масивів наших говорів. Що стосується говорів району Українських Карпат, де супроти інших регіонів України ротацизм найбільш поширений (на Закарпатті, наприклад, близько 30 слів), то тут слід мати на увазі, по-перше, те, що діалектна лексика цих говорів непогано (хоч у цьому плані тут ще багато роботи) вивчена, а по-друге, те, що це район давніх інтенсивних контактів з сусідніми, зокрема, й неслов’янськими мовами.

Український ротацизм взагалі не відноситься до фонетичних закономірностей типу першої чи другої палаталізації задньоязикових або в галузі вокалізму чергування давніх о, е з і, е з о у відомих позиціях тощо, проте все ж це не якесь зовсім довільне явище.

Поданий опис свідчить, що український ротацизм зумовлений різними обставинами: комбінаторними звуковими змінами, народною етимологією, аналогією. У ряді випадків українські слова з ротацизмом є перейманнями з чужих мов. Проте в усіх випадках це не виходить за межі властивих українській мові норм сполучення фонем.

На цей час засвідчено (не беручи до уваги дериватів) 77 слів ротацизмом. Переважну більшість випадків заміни вібрантом р зазнає звук л (61 випадок) і значно рідше н (7 слів) та j (3 слова ), і лише по одному випадку звуки б, в, д, ж та т. Отже, ротацизм переважно зазнають сонанти л, н, j (71 випадок із 76 засвідчених), тобто приголосні з найбільшою звучністю. Іноді дзвінкі приголосні б, в, д, ж. Глухим приголосним це явище зовсім не властиве. Поодинокий випадок з т>р у полонізмі достарчати до уваги можна не брати, бо ротацизм тут постав не на українському ґрунті.Щодо місця в слові та фонетичного оточення досліджуване явище відзначаеться: а) в інтервокальній позиції - 23 випадки: балагýра, бідорáка, выкарюшити, выскарáтися, гôмôр’а, звіздýр’а, йóроп, карімар’, карарáд, кúчиринки, комарúчина, кóрокіл, курáстра, лушперá, маримóнська, неборáк, пірýра, переперúця, рапорúця, рибáрити, шаравúло, шереснáтий, яфири; б) у кінці слова – 14: бретнáр, глухмар, йáтер, йедвар, карасір, кримінáр, крохмáрь, крумцáнґер, плóскір, снíтер, себір, лишир, снíтир, тéнґер; в) на початку слова - 4: репутáт, роскотáти, рулї, рунá; г) між голосним (вокалом v) та н – 8: веретюрніца, віярня, волочéрник, вускобурн’а, ковáрн’а, козéрнік, ничірнúці; ґ) між v і к – 5: аркогóлік, барабýрка, выкаркулювати, дзяркате, фіярка; д) між v і б - 2: верблюд, свáрба; е) між v і м – 3: зармутúти, мармазíя, сорможáк; є) між v і г - 3: бургáри, калганéц’, каргáнка; ж) між v і ч: достарчáти, закопíрчувати; з) між v і ш: - І: бýрше; и) між приголосним б і v - 2: бíбрашки, понúбр’а; і) між к і v – 3: крóнцати, кропіткúй, пáскрин’; ї) між в і v - І: гôвр’а; й) між х і v - 1: хр’áки.

Наголос: у ненаголошених складах 48, а в наголошених 28 випадків. Проте в деяких діалектизмах наголос не відзначено, а в деяких має місце подвійний наголос.

Із погляду територіального виявлення більшість засвідчених слів з ротацизмом є локальними чи навіть вузьколокальними діалектизмами, які властиві лише окремим говіркам, причому нерідко факультативними варіантами загальновживаних слів або слів з ширшим чи вужчим поширенням, частина ж діалек¬тизмів з ротацизмом мають більші чи менші невеликі ареали, причому деякі з них досить компактні, а самі форми є єдиними засобами вираження означуваних понять (кúчиериенок... ’суглоб пальця руки’, гр’адúло ’дзеркало’, роскотáти ’лоскотати’ тощо). Деякі слова з ротацизмом стали нормою української літературної мови (верблюд, неборáк, достарчáти).

Оскільки українські слова з ротацизмом у переважній своїй більшості є вузьколокальними діалектизмами, то писаними пам’ятками вони звичайно не фіксуються. Однак це явище в українській мові не нове: верблюд відзначається з ХVІІ ст., вистарчáти, бýрше - ХVІ ст., а неборáк, можливо, сягає ще й доісторичних часів.

Додаток

Думаємо, що з ротацизмом якось пов’язується поява вставного приголосного р, що порівняно часто засвідчується в українській мові. К.Михальчук у своїй діалектологічній програмі у підрозділі “Зникнення і з’явлення шелестівок” поряд з питаннями про інші неетимологічні приголосні окремо виділяє питання і про вставний р у словах бристрий, дорщ, пошерсть, жерсть та жорстокий [23]. Відображено це явище і в АУМ [І, 336; II, 132].

Слова жерсть і жорстокий уже в 20-их роках уведені в українську літературну мову [24].