Із спостереження над ротацизмом в українській мові

Вайбрик ’лейбик, чоловічий чи жіночий верхній одяг’ – говірка с. Бехерів на Східній Словаччині [ВхЗн II, 50]. З лайбик id.< нім. Leibchen [ЕСУМ Ш, 214].

Верблюд ’велика жуйна тварина, одно- або двогорба’ і його деривати верблюдиця, верблюдиня, верблюдячий, верблюжий, верблюжина, верблюдка [СУМ І, 326]. З велблюд, яке й досі відоме в говорах [Жел 60]; прсл. *velьbodъ *vъlъbodъ ст-сл. що є давнім запозиченням із готської мови [ЕСУМ І, 35І]. Дисиміляція л - л >р - л. З ротацизмом українськими пам’ятками верблюдъ, верблюдица, верблю¬жый відзначається з ХУІІ ст., верблюдовый - з ХVIII ст. [Тимченко 2І5], хоч у ХVІІ ст. нерідко вживалися ще й давніші структури велблюдъ, велблудъ, велбудъ [Тимченко 205]. Пор. рос. верблюд (з ХV ст.), біл. вярблюд (ХVІ ст.), пол. діал. і заст. wielbrąd, wielbrunt [SW VП, 565], в останньому l – l >l – r).

Веретюрніца ’веретільниця, Anguis fragilis L’. – говірка с. Липник на Південній Лемківщині [ВхЗн П, 39], веретюрниця id. – с. Криниця на Північній Лемківщині [ВхЛ 79]. Дистактна прогресивна гармонійна асиміляція р – л > р –р.

Выкаркулювати < выкалькулювати [ВхЛ 78]. Асиміляція л - л > р - л; пор. фран. calkuler ’вираховувати, рахувати, розраховувати’.Быкарюшити < выкалюшити ’выпотрошить, вычистить’; выкарюшитися < выкалюшитися ’выпотрошиться, испражниться’ – Гуцульщина [ГСУМ 445]. Выкалюшити, выкалюшитися етимоло¬гічно пов’язується з кал.

Вискирятися ’вискалюватися (про сонце, місяць, зорі)’ (ЧСНН Т, 165 з посиланням на твори 1.1. Манжури).

Віярня ’віялка’ – говірки Західної Волині [КСЗВГ 87]. З *війалн’а id. Ґóвр’а ’чорногуз, Сісопіа сісопіа L.’ – говірки зах. Хустщини Зк., у с.Березово Хустського р-ну Зк. ґóвр’а побутує поряд із бýз’ок [ДЛАЗ І28]. У рукописному словнику говорів Закарпатської області М.Грицак гóвр’а відзначається як ’висока жінка чи дівчина’ (с. Осій Іршавського р-ну Зк.), ’неповоротливий хлопець’ (с. Білки Тршавського р-ну Зк.), ’кличка курки’ (с. Кошелево Хустського р-ну Зк.). З діал. ґôвл’а id., що вживається в сусідніх селах (з угор. gólyla id. ; в угорських говорах цього слова з ротацизмом не виявлено).

Гôмôр’а ’набита на голові ґуля’ – фіксується у ряді, говірок півд.-зах. Перечинщини Зк., зокрема, у сс. Перечин (факультативно з гúр’а id.), Ворочово (паралельно з гомыр’а), Вільшанки (факультативно з бôвдыр’а, гомыр’а) с.Новоселиця Перечинського р-ну Зк. (поряд з гôмôл’а), с. Смерекова Перечинського р-ну Зк. (поряд з бôвдыр’а), с.Сімерки Перечинського р-ну Зк. (паралельно з цíмр’а ж.р., цíмір’, цíмір ч.р., гôмбыр’а), с.Тур’ї Ремети Перечинського р-ну Зк. (факультативно з гôмôл’а, гôнд’р’а) [ДЛАЗ ЗЗО]. Очевидно, з уживаного в суміжних говірках гôмôл'а, гôмул’а а id., яке, вірогідно, пов’язується із зметатезованим діал. гомúла ’могила’, ’брила’, ’глиба’ чи діал. гомúла. ’висока незграбна людина’, ’висока довготелеса людина’ [ЕСУМ І, 558].

Гр’адило ’дзеркало’ – становить східну частину (схід. Ужгородщина, півд.-зах. Мукачівщина, схід. Перечинщина Зк.) широкого ареалу гл’адúло id. На окраїнах субареалу гр’адúло ця назва на південному заході виступає факультативно з гл’адúло id., а на південному сході - звеирéдло, дзвеирúдло [ДЛАЗ 28]. З гл’адúло ’дзеркало’.

Грúвый, гривéнький ’глывытй’ – у пісні із Закарпаття [ГСУМ 492].

Жорвá, журвá ’вид дятла (зелений дятел), Picus Sprecht.’ [ВхНз 19,20], ’вівсянка сіра, Emberiza calandra L.’ [Шарлемань Т9]. Укр. жôвна, діал. жонвá, жонá та ін., прсл. *žьlna.

Закопíрч’увать, закопíрчить ’закопилювати, закоп’íрчуваться, закопíрчиться ’закопилюватися’, закопíрч’еиний ’закопилений’: закоп’íрчив губу і сидит’ – говірки сс. Балки, Єлисаветівка, Приморське Василівського р-ну, Кушугум Запорізького р-ну Зп. [ЧСНН ТІ, 37-38]. Пов'язується з копилити ’напинати, надувати (губи)’ [ЕСУМ П, 567].

Зармутúти ’засмутити, зармýчений ’засмучений’, зармýток ’смуток’ [ВхЗн ІІ, 40]. Слова зармутитися, зармуток у такому ж значенні з посиланням на Я.Ф.Головацького відзначають у своїх словниках Є.Желехівський (с. 267 та Б.Грінченко [11, 90]. Я.Ф.Головацький у пісні з Угорської Русі (зокрема, Лемківщини) фіксує: Журилася попадонька та своёвъ бhдою, Же достала хлопа Попа съ длуговъ бородою... Зазвали на веселя, бы ’мь ся веселила, Что посмотрю на бороду, та ’мь ся зармутила /Нар. пhсни Галицкой й Угорской Руси, І, 190]; Ци на жалость, на жалость, Ци на вельки зармуток; Шкода, Боже, шкода, Сесь Кошутовъ вербунокъ! [11, 132]. Вважаються словакізмами, а ймовірніше, мабуть, слід було б кваліфікувати словакізмами чи чехізмами. Пов’язуються з давнім композитом * kala-mútiti (чес. kal- ’каламуть, осад’); пор. укр. каламутити, ст.чес.kolo-mútiti). Як в експресивному слові у компоненті kolo друге о занепало, а l>r. Структури з r