КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ ХІРУРГІЇ

Поряд з інститутами існує низка спеціалізованих республіканського рівня центрів з деяких галузей хірургії (опіковий, проктологічний центри, центр хірургії щитовидної залози тощо).У останні два десятиріччя в Україні в містах-мегаполісах та великих промис¬лових центрах (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Львів, Кривий Ріг, Херсон та ін.) ство¬рено спеціалізовані лікарні невідклад¬ної хірургічної допомоги, в структурі яких є відділення головних напрямків хірургії (нейрохірургічне, судинне, гастроентерологічне, відділення по-

літравми та ін.), діяльність яких забезпе¬чує ефективну спеціалізовану допомо¬гу хворим з різними гострими захво¬рюваннями та станами (шлункові кровотечі, перфоративна виразка, гострий панкреатит). Завдяки ство¬ренню лікарень невідкладної допомо¬ги, концентрації в них великої кіль¬кості хірургів різних фахів (як вузько¬го, так і широкого профілю) зменши¬лися негативні наслідки вузької спе¬ціалізації хірургів.

Спеціалізовану травматологічну (травма кісток та суглобів) та ортопедич¬ну допомогу забезпечують травмопункти у містах, а також відповідні відділення центральних районних, міських та облас¬них лікарень, такі науково-методичні центри, як науково-дослідні інститути травматології та ортопедії (Київський, Харківський, Донецький).

Онкологічну допомогу хворим нада¬ють онкологічні міські та обласні дис¬пансери та онкоцентри разом із кафед¬рами онкології медичних університетів та академій, що розташовані на базах цих диспансерів, а також науково-дослідні інститути онкології, зокрема Київський радіо-рентгеноонкологічний з його численними багатопрофільними клініками (торакальною, гастроентеро¬логічною, гінекологічною, проктоло¬гічною, щелепно-лицевою, клінікою пухлин молочної залози тощо).

Величезну роль у розвитку невід¬кладної хірургічної допомоги та в досяг¬ненні значних успіхів у цій галузі відігра¬ють міські, обласні, республіканські станції "Швидкої допомоги" (ці станції склались унаслідок об'єднання станцій "Швидкої та невідкладної служби") та утворення в них спеціалізованих бригад з тих чи тих галузей невідкладної хірургії (шокових, тромбоемболічних, опікових тощо).

Завдяки цьому медична допомога по¬терпілим подається швидко та кваліфі¬ковано уже з місця виникнення травми чи захворювання.

Поряд із державною територіальною системою медичної, зокрема хірургіч¬ної, допомоги населенню України, підпорядкованою Міністерству охорони

ПІДГОТОВКА КАДРІВ ДЛЯ ХІРУРГІЇ

Система підготовки хірургів Украї¬ни також зазнала і зазнає значних змін, реформування. Донедавна кад¬ри хірургів готували, починаючи з інституту — з субординатури. Зараз, коли первинна спеціалізація з хірургії в інститутах (університетах та академі¬ях) відмінена, хірургів готують шля¬хом спеціалізації в інтернатурі з загаль¬ної хірургії на базах хірургічних від-ділень міських та районних лікарень та в клініках відповідних кафедр медич¬них вузів протягом 1,5 року очно-заоч¬ним шляхом (половину терміну на ка¬федрі, тобто стаціонарно, та полови¬ну заочно — у хірургічних відділеннях, в яких вони потім працюватимуть, із складанням іспиту по закінченні інтер¬натури). Крім того, на кафедрах хірурги підготовка кадрів хірургів для науково-педагогічної роботи ведеться через магістратуру та аспірантуру. До магістратури зараховують студентів-відмінників після закінчення вузу, в аспірантуру вступають лише хірурги зі стажем роботи 3 роки.

Удосконалення хірургів — підвищен¬ня їх кваліфікації, а також первинна спеціалізація хірургів з нових розділів хірургії — здійснюється як в інститутах та на факультетах удосконалення лікарів і в Українській академії післядипломної освіти, так і в науково-дослідних інсти¬тутах та на кафедрах медичних вузів з відповідної галузі хірургії. Вузькі хірургічні спеціальності фахівці, що за¬кінчили інтернатуру, опановують у відповідних установах — науково-дос¬лідних інститутах, лікарнях, на кафед¬рах тощо, під керівництвом провідних фахівців. Особливо треба наголосити на ролі у підготовці та у вихованні кадрів хірургів клінічних кафедр хірургічного профілю медичних університетів та ака¬демій. В усьому світі університети є головними центрами науки та підготов¬ки наукових кадрів. Саме в універси¬тетських клініках створено чи започатко¬вано відомі хірургічні школи України — С.П. Кримова, М.С. Коломійченка, Г.Г. Караванова, М.М. Амосова, О.М. Авілової, 0.0. Шалімова, К.Т. Овнатаняна, О.К. Горчакова, Г.М. Матяшина, М.М. Ковальова, В.Д. Братуся, М.П. Павловського та ін.Професія хірурга вимагає, крім фор¬мальних форм, підвищення кваліфі¬кації, постійного самоудосконалення протягом усього життя через вивчення медичної літератури, участь у конферен¬ціях та з'їздах хірургів, засіданнях хірур¬гічного та інших товариств тощо. За¬раз завдяки більшій відкритості держа¬ви і її політичній системі українські хірурги отримали можливість здійсню¬вати поїздки за кордон для ознайомлен¬ня зі станом хірургії та удосконалення своєї професії в країнах Західної Євро¬пи, Сполучених Штатах Америки та Канаді. Українські хірурги одержують допомогу держави, підтримку українсь¬ких лікарських товариств діаспори США, Канади, Австралії та окремих діячів української діаспори за кордо-ном, а також вітчизняних благодійних фондів та організацій.