КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ ХІРУРГІЇ
Поруч із лікарями-ремісниками з корінного населення при окремих кня¬жих дворах, у великих містах практи¬кували й приїжджі лікарі-чужинці з країн Заходу і Сходу. Вони знайомили наших лікарів з лікувальними метода¬ми своїх країн і в свою чергу запозича¬ли наші терапевтичні засоби, зокрема застосування лікарських рослин.
Належну увагу лікарській справі приділяла княгиня Ольга. Вона засну¬вала в Києві лікарні, а догляд за хво¬рими доручила жінкам. Князь Володи¬мир Великий у 996 р. та князь Ярослав Мудрий у 1096 р. закріпили право ліку¬вати за монастирями.
За грецькими зразками при монас¬тирях і великих церквах, передусім при Києво-Печерському монастирі, влаш¬товуються притулки для хворих та інвалідів. Серед монахів виділяються особи, які спеціально присвячують себе піклуванню про хворих і їх лікування. Звичайно, вони найпершими ліками вважали молитви, але вдавалися й до засобів народної медицини.
"Києво-Печерський патерик" доніс до нас відомості про монаха Агапіта, що в XI ст. лікував у Києво-Печерській лаврі.
Першим визначним лікарем-жінкою України була онука Володимира Моно-маха — Євпраксія Мстиславівна, яка народилася у 1108 р., виховувалася при княжому дворі і здобула енциклопедич¬ну освіту. Вона почала свою лікарську діяльність молоденькою дівчиною і ус¬пішно лікувала хворих з усього Києва. Після одруження з візантійським ца-
грудній клітці, легенях, серці є вели¬ким досягненням. Щороку тисячі лю¬дей рятують хірурги від неминучої смергі.
XX ст. дало світові великих учених. Імена Федорова, Оппеля, Спасоку-коцького, Бакулєва, Кера, Кйорте, Тренделенбурга, Лексера, Зауербруха, Більрота, Кохера, братів Мейо, Край-ля та багатьох інших учених пов'язані з великими досягненнями у різних ділян¬ках хірургії.
Ї хоча багато ще в питаннях і про¬блемах сучасної хірургії вимагає подаль¬шого удосконалення, всебічного ви¬вчення, вже зараз вона досягла такого розвитку, про який наші вчителі і по¬передники могли лише мріяти.
Чому завдячує хірургія останніх
років свій бурхливий розвиток? Пе¬редусім досягненням у галузі природо¬знавства і техніки. У своєму рухові впе¬ред вона широко використовує нові відкриття в галузях біології, анатомії, фізіології, фармакології, хімії, елект¬роніки та інших наук.Винятковий вплив на розвиток хірургії має впровадження в хірургічну практику нових методів знеболення, які дають можливість проводити складні втручання з мінімальним ризиком, но¬вої медичної апаратури й інструментів. Сучасний досвідчений хірург це — лікар із широким світоглядом, який поєднує хірургічні знання зі знаннями фарма¬кології, фізіології, терапії, анатомії, біохімії та ін.
РОЗВИТОК ХІРУРГІЇ В УКРАЇНІ
У Київській Русі медицини, яку б очолювали лікарі, не було. У містах серед представників різних професій були особи, які займалися лікуванням. Для більшості з них воно було не ос-новним, а додатковим заробітком. Лише із збільшенням населення міст (за часів найбільшого розвитку населення стародавнього Києва досягло 100 ти¬сяч) з'явився попит на медичну допо-могу, що сприяло виділенню значної кількості людей, для яких лікувальна справа стала основною професією, ча¬стіше спадковою. Основою знань цих лікарів-ремісників був віковий досвід народної емпіричної медицини з еле¬ментами містичного характеру. Вже у ці часи окремі з них "спеціалізувалися" на лікуванні ран, переломів, пусканні крові (рудомети), інші — на замовлянні зубів (зубоволоки), лікуванні очей, родопомочі тощо.
У ранніх збірниках законів ("Руська правда", XI ст.) згадується про лікарів і винагороду їм за лікування.
Поруч із лікарями-ремісниками з корінного населення при окремих кня¬жих дворах, у великих містах практи¬кували й приїжджі лікарі-чужинці з країн Заходу і Сходу. Вони знайомили наших лікарів з лікувальними метода¬ми своїх країн і в свою чергу запозича¬ли наші терапевтичні засоби, зокрема застосування лікарських рослин.
Належну увагу лікарській справі приділяла княгиня Ольга. Вона засну¬вала в Києві лікарні, а догляд за хво¬рими доручила жінкам. Князь Володи¬мир Великий у 996 р. та князь Ярослав Мудрий у 1096 р. закріпили право ліку¬вати за монастирями.