КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ ХІРУРГІЇ

М. Бідлоо у своїй книзі "Порадник для тих, хто вивчає хірургію в анато¬мічному театрі" так характеризує хі¬рурга:

"Хірург повинен бути не надто мо¬лодим або старим, добре вивчити тео¬рію науки і мати досвід у своєму мис¬тецтві. Він повинен мати розсудливий розум, гострий зір, бути здоровим і сильним. Під час операції бути зовніш¬ньо безжалісним, не сердитим, твере¬зим. Хірург не повинен бути примхли¬вим, щоби не надто поспішати під час операції і за своєю необачністю не при¬пиняти операцію на середині, не пови¬нен сердитися на сказане хворим. А ще повинен бути спритним, моторним, щоби впевнено починати операцію. Потім, щоби хірург не гнівався на хво¬рого, а прагнув, аби той розраховував на нього. Якщо надія на порятунок хво-рого перевищує небезпеку, тоді треба робити операцію. Але якщо небезпека більша за надію на порятунок, то варто утриматися від операції. Ніколи не при¬ступати до операції задля власної ко¬ристі, а лікувати хворого за покликом. Ще хірург не може починати операцію, не порадившися з колегою або люди¬ною, що обізнана з цим мистецтвом".

Так що ж все-таки лежить у основі формування рис хірурга? Передусім однією з таких рис є самовідданість. На думку Г. Караванова, ця риса харак¬теру має багато різних форм свого вия¬ву, які прямо й безпосередньо стосують¬ся діяльності хірурга. Одні з них — са¬мовідчуття, самоспостереження, само¬аналіз, самооцінка, самокритика та ін. — зв'язані більше з пізнавальним аспек¬том діяльності особи, інші — самолюб¬ство, самозахвалювання, скромність, почуття відповідальності, обов'язку тощо — є емоційною складовою.

А такі прояви, як витримка, само¬владання, самоконтроль, ініціатива, впевненість, самодисципліна, пов'я¬зані з вольовою діяльністю людини. Важко переоцінити роль усіх цих форм самосвідомості в діяльності хірурга.

Наступною рисою, що характеризує хірурга, є широта інтелекту, здатність творчо мислити, передбачити май¬бутнє хворого, мати незалежне мис¬лення, бути оптимістом.

Лікар, який обрав професію хірурга, повинен бути хірургічне обдарованим, уміти єдино правильними рухами розрі¬зати й зашити тканини, зупинити кро¬вотечу, видалити пухлини чи розітнути гнояки. 1 тут багато залежить від рук хірурга, вправності його пальців.

Однією з рис сучасного хірурга є його інтелігентність у щонайширшому ро¬зумінні цього слова. А. Очкін щодо цього писав, що лікар за сукупністю вимог, які ставляться до нього, повинен бути над¬людиною, а його становище — "найтяж¬че серед існуючих професій".

Найважливішою рисою характеру хірурга є гуманізм. Хірурга не можна уявити собі без таких якостей, як до¬брота, чуйність, м'якість. Черствість, байдужість до долі хворої людини, без¬сумнівно, позначаються на лікувальній роботі, якими б великими професійни¬ми знаннями не володів лікар. Звикан¬ня до страждань хворих, професійна холоднокровність не повинні перетво¬ритися на бездушність. Справжній лікар якраз і зуміє провести тут межу.

Зрештою дуже важливими у діяль¬ності хірурга є його індивідуально-пси-

КЛЯТВА ЛІКАРЯ

Набувши професії та усвідомивши важ¬ливість обов'язків, що покладаються на мене, в присутності моїх учителів і колег урочисто клянусь:

усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров'я людини, ліку-ванню і запобіганню захворюванням, пода¬вати медичну допомогу всім, хто її потребує, незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнава¬ти свої помилки, гідно продовжувати благо¬родні традиції світової медицини;

зберігати лікарську таємницю, не вико¬ристовувати її на шкоду людині, додержувати правил професійної етики, не приховувати правди, якщо це не зашкодить хворому;

постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання і вміння, у разі потреби зверта¬тися по допомогу до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути правдивим щодо колег;

власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового покоління, утверджувати ідеали милосердя, любові, згоди і взаємоповаги між людьми.