КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ ХІРУРГІЇ

Вірність цій клятві присягаю пронести че¬рез усе своє життя.ють догляд чи ті його елементи, які не потребують спеціальних медичних знань і стосуються забезпечення гігієни місця перебування хворого, його особистої гігієни, харчування тощо.

Ці завдання полягають у забезпеченні належної гігієни та санітарії палат, ліжок, білизни, гігієнічного стану влас¬не хворого (умивання, миття, переодя¬гання, перекладання та транспортуван¬ня тощо), годуванні хворого, приби¬ранні туалетів та допомозі хворим у здійсненні фізіологічних актів, приби¬ранні та дезінфекції туалетів та посуду для випорожнень тощо.

Незважаючи на те що перелічені обов'язки здійснюються особами без медичної освіти, вони потребують від них відповідних знань, навичок та сум¬лінного ставлення. Навчання молод¬ших сестер виконанню своїх обов'язків проводять сестри з медичною освітою. Останні поряд із контролем та керівниц¬твом роботою молодших медичних сес¬тер мають широке коло обов'язків з до¬гляду, спостереження за хворими та їх лікування, тобто виконують призначен¬ня лікарів. Вони роздають та вводять ліки, у тому числі за допомогою ін'єкції, виконують багато лікувальних процедур — накладають компреси, гірчичники, ставлять банки, промива¬ють шлунок, ставлять клізми тощо, провадять неухильне спостереження за хворим й інформують лікарів про всі зміни в його організмі.

Безпосередньо роботою медичних сестер зі спеціальною освітою керує старша сестра відділення.

Всі ті, хто доглядає за хворими, повинні добре знати свої обов'язки та їх сенс і роль у загальному процесі ліку¬вання, місце та час проведення ліку¬вальних процедур, піклуватись про на¬лежний гігієнічний та функціональний стан свого місця роботи.

Догляд за хворим вимагає як умін¬ня виконати різні гігієнічні та ліку¬вальні заходи, так і високоморального, чесного та милосердного ставлення до хворого. Він повинен бути і високо-професійним, і деонтологічно витри¬маним. Милосердне, гуманне ставлен¬ня до хворого є не менш важливим, ніж професійна майстерність. Ця істина об¬грунтована як практичною медициною впродовж віків, так і фізіологічними дослідженнями, особливо І.П. Пав-лова та його учнів і послідовників, ролі другої сигнальної системи мозку, що грунтується на слові — сигналі сиг¬налів. Психічний стан хворого завжди пригнічений у зв'язку з впливом на цен¬тральну нервову систему анатомічних та функціональних розладів у організмі та вимушеним через хворобу переходом (часто раптовим та тривалим, як це бу¬ває при травмах та гострих хірургічних захворюваннях) в незвичне становище (виключення із звичної атмосфери та трудової діяльності, побутові незруч¬ності та обмеження, а часто навіть не¬здатність до самообслуговування та здійснення фізіологічних актів).

Багатьох хворих пригнічує почуття сором'язливості у разі потреби здійс¬нити фізіологічні акти в присутності персоналу або хворих сусідів чи за їх допомогою. Тому ретельне виконання персоналом — медичними сестрами та санітарками — своїх обов'язків та доброзичливе ставлення до хворого сприяють усуненню багатьох негативних впливів, спричинених хворобою.

Весь комплекс заходів лікування та догляду повинен грунтуватись на прин¬ципах охоронно-стимулювального ре¬жиму, законах фізіології і насамперед на таких фундаментальних положеннях її, як травмівний вплив незвичайних подразників різного характеру на організм, і , навпаки, стимулювальна дія подразнень, що не виходить за межі фізіологічного діапазону, на функції' органів, зокрема на регенеративно-ре-паративні процеси. Підтримання ліку¬вальними засобами на оптимальному рівні фізіологічних параметрів життє¬діяльності організму хворого, зокрема його головних систем — нервової, сер¬цево-судинної та дихальної, забезпечує сприятливі умови для одужання.

Створення у хворого доброго, оп¬тимістичного настрою, віра в сприят¬ливий перебіг хвороби, яка великою мірою утверджується за допомогою доб-

що можуть сидіти в ліжку, зливають воду з глечика на руки і вони умива¬ються самі, чистять зуби, а лежачих лише обтирають (обличчя, руки) змо¬ченим рушником чи серветкою.

Також треба стежити, особливо у тяжкохворих після операції, за порож¬ниною рота, носа, очима. Порожни¬ну рота хворі прополіскують 1 % розчи¬ном калію перманганату чи натрію гідрокарбонату, а зуби та ясна медсест¬ри протирають тяжкохворим марлево-ватною кулькою. Очі хворим промива¬ють ватно-марлевою кулькою, змоченою перевареною водою чи ізотонічним роз¬чином натрію хлориду, а за наявності бактеріального запалення кон'юнктиви в мішок останньої закапують розчин чи вносять мазь, що містить сульфаніла-міди (наприклад, 20—30% сульфацил-натрію) чи антибіотики.