КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ ХІРУРГІЇ
Хірургія одержала свою назву від двох грецьких слів: —, що означає "рука", і — "діло". У давнину хірургію розцінювали як рукоділля, вва¬жаючи її ремеслом. З роками вона роз¬вивалася, удосконалювалася і перетво¬рилася на справжню науку, яка займає одне з чільних місць серед інших медич¬них дисциплін. Ще у стародавньому ма¬нускрипті Сушрути вказується, що "хірургія перша! найкраща зі всіх медич¬них наук, дорогоцінний дарунок неба і вічне джерело слави".
У своїй книзі "Порадник для тих, хто вивчає хірургію в анатомічному театрі", яка побачила світ близько трьох сторіч тому (1710), професор і незмінний ке¬рівник Московської медико-хірургічної школи (1707—1735) М.Бідлоо вказує, що хірургія — це "предмет, створений досвідом на основі пізнання і вивчення добре складеного людського тіла для відновлення і збереження неприродно зміненого випадковими хворобами тіла і краси його, що досягається прикладан¬ням рук ззовні, застосуванням ліків усе¬редину, а також інструментів".
На його думку, хірургія поділяється на дві частини: теорію і практику. Тео¬рія — є "викладання хірургічне, ви¬кладання історичне про всі хвороби людського тіла, аби пізнати, що таке хвороба, її суть, різноманітність про¬явів і перебіг. Практика — коли те, що ми говоримо, пояснюємо і розуміємо теоретично, робимо руками і інструмен¬тами, і всіма способами, що придатні для вилікування будь-якої хвороби".
Хірургія стара, як і людство. З най¬давніших часів людина мусила давати собі раду у разі пошкоджень, які виникали в неї у боротьбі з супротивником або ди¬кими звірами, повинна була вміти за¬гоювати і зашивати рани, видаляти з них
стріли чи кінці списів, управляти ви¬вихи і лікувати переломи. У музеях мож¬на побачити черепи з кам'яної епохи, знайдені під час розкопок у Єгипті, Південно-Західній Европі, Сканди¬навії, Перу, Полінезії, зі слідами тре¬панації, які свідчать про те, що від опе¬рації до смерті минув тривалий час.
У той же час, на думку деяких філо¬софів та істориків (Жан-Жак Руссо, Ріхтер та ін.), людині первіснообщин¬ного ладу не потрібна була медична до¬помога. На їх думку, життя первісної людини проходило в повному єднанні з природою, щедрими дарами якої вона користувалася безтурботно, мала добре здоров'я, не знала хвороб і страждань.
Але наукою доведено, що ніякого "зо¬лотого віку" позаду нас не було, і пер¬вісна людина жила важко, повсякчас боролася із ворожими силами природи.
Важкі умови життя, добування їжі спричиняли у первісної людини різні за¬хворювання. На скелетах людей, які жи¬ли в сиву давнину, виявляють ознаки пе¬ренесених хвороб та хірургічних втручань.
Рабовласницький лад характеризу¬вався інтенсивним розвитком виробни¬чих відносин порівняно з первіснооб¬щинним. При цьому з'явилися можли¬вості для розподілу праці і її спеціалі¬зації, виникли різні ремесла, в сус¬пільстві виділилися ремісники-профе¬сіонали, у тому числі й лікарі. З'яв¬ляється писемність (клинопис, ієрог¬ліфи), що сприяє появі медичних текстів, творів.
Початкові основи хірургії були за¬кладені лікарями Стародавньої Індії, Єгипту, Китаю, Греції, Риму. У Ста¬родавній Індії були університети і практикувалася шкільна підготовка лікарів. За 100 років до нашої ери в Індії користувалися розпеченим залізом
для припікання нориць. Кровотечі зу¬пиняли за допомогою тугої пов'язки. Індійський метод пластики носа не втра¬тив свого значення й до сьогодні. У Стародавній Індії працювали професі¬онали-хірурги, які добре знали анато¬мію людини. На їх озброєнні було близько 120 сталевих інструментів, вони знали техніку накладання швів за допомогою лляних ниток і волосся, уміли зашивати рани кишечника. Суш-рута використовував для цього чорних мурашок, які схоплювали своїми кліщами край рани, після чого він відрізу¬вав їх тулуби. Метод цей використову¬вали до XI сторіччя.
У цей же час у Індії було заборонено розтин трупів людей, а також тварин. Лікарі відточували свою хірургічну май¬стерність на дошках, вкритих воском, на соковитих рослинах та овочах.
Стародавні євреї вважали за великий гріх навіть торкатися трупа. На жаль, про єврейську медицину того часу суди¬ти важко, бо стародавні євреї не зали¬шили по собі жодної медичної книги.