КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ ХІРУРГІЇ

Серед керівників хірургічних кафедр Київського університету слід назвати М. Волковича. Він був організатором і головою Київського хірургічного то¬вариства.

Широко відомим став вихованець Харківського університету хірург-нова¬тор Аполінарій Підріз. Він був піоне¬ром хірургії серця. А-Підріза слід вва¬жати одним із зачинателів поєднання асептики і антисептики.

На медичному факультеті Одеського університету працювали такі видатні вчені-хірурги, як К. Серапін, М. Ли-сенков, К. Сапєжко, А. Щоголів.

Після 1917 р. в Україні розгортається будівництво мережі лікувальних і про¬філактичних закладів. Після закінчен¬ня громадянської війни особливу увагу було звернено на організацію хірургіч¬ного обслуговування шахтарів Донбасу, працівників у галузі важкої промисло-

Важливу роль у діяльності воєнно-санітарної служби, в організації ліку¬вання та обслуговування поранених відіграли радянські жінки (40% фрон¬тових лікарів, 43% фельдшерів, 40% санінструкторів та санітарів).

Було нагромаджено великий досвщ у різних галузях воєнної медицини.

Після війни в Україні сформувало¬ся багато наукових шкіл, які внесли значний вклад не лише у вітчизняну, але й у світову медицину. Все це сприяло розвитку хірургічної техні¬ки, розширенню діапазону оператив¬них втручань.

У 1957 р. видатним хірургом М.М. Амосовим було створено у Києві перше відділення серцевої хі¬рургії, у 1983 р. — організовано НДІ серцево-судинної хірургії. Операції на серці почали виконувати в Киї¬вському НДІ клінічної і експеримен¬тальної хірургії, клініці торакальної хірургії Львівського медичного інсти¬туту, Харківському НДІ загальної і невідкладної хірургії, хірургічній клі¬ніці Донецького медінституту.

М.М. Амосов вніс великий вклад і у розвиток легеневої хірургії в Укра¬їні, організувавши у 1952 р. в Києві спеціалізовані відділення, а в 1955 р. — першу в Україні кафедру тора¬кальної хірургії. Науково-методичним центром трахеобронхіальної хірургії стала кафедра пульмонології Київсь¬кого інституту вдосконалення лікарів.

У 50-х роках починається форму¬вання анестезіологічної служби в Україні. При провідних хірургічних клініках організовуються анестезіо¬логічні центри. У 1957 р. кафедру то¬ракальної хірургії було перетворено на кафедру торакальної хірургії і ане¬стезіології Київського інституту вдо¬сконалення лікарів, яку очолив про¬фесор А.І. Трещинський.

Удосконалились за останні десяти¬річчя діагностика та хірургічні мето¬ди лікування захворювань органів че¬ревної порожнини.

Велику роль щодо цього відіграв Київський інститут експерименталь¬ної і клінічної хірургії, очолюваний академіком 0.0. Шалімовим.

У 1965 р. було організовано ЙНДТ захворювання нирок і сечовивідних

2 8-516

Мал. 6. О.П. Кримов (1872—1954)

шляхів (урології), який став науково-організаційним центром^ урологічної допомоги в республіці. Його очолює академік О.Ф. Возіанов, президент Академії медичних наук України.

Поліпшення нейрохірургічної до¬помоги населенню стало можливим тільки зі створенням у Києві в 1950 р. Українського НДІ нейрохірургії на чолі з видатним нейрохірургом 0.1. Арутюновим, а пізніше — акаде¬міком А.П. Ромодановим.

У останні десятиріччя набула роз¬витку спеціалізована допомога при захворюваннях органів слуху та вер¬хніх дихальних шляхів. Значний вклад у розвиток цієї галузі вніс професор 0.1. Коломійченко та його школа.