Застосування мінеральних вод при виразковій хворобі та хронічному гастриті

Збудники черевного тифу і дизентерії у величезних кількостях виходять з організму хворих з рештками неперетравленої їжі. Ці мікроби можуть потрапити разом із стічними водами в колодязі, у водойми, звідки ми беремо воду. Мухи, які живляться різними покидьками, часто переносять збудників кишкових захворювань на нашу їжу. Хвороботворні мікроби можуть бути і на різних предметах, якими користувався хворий, і навіть на них, які він тільки торкався. Такі є основні джерела зараження шлунково-кишковими хворобами.

Зараження глистами відбувається тоді, коли людина з’їсть якусь їжу, на яку потрапили яйця глистів.

ІV. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

4.1. Особливості механізму дії мінеральних вод при виразковій хворобі та хронічному гастритіЛікування мінеральними водами викликає в організмі ряд умовних і безумовних реакцій. Мінеральна вода при введенні в середину дає збуджуючу дію на всі органи і тканини, а найбільш суттєво впливає вона на різні елементи нервової системи, які здійснюють регуляцію внутрішніх органів і систем організму.

В експерименті доказано, що навіть короткочасна дія умовного подразника викликає відповідну реакцію організму, яка продовжується протягом багатьох годин і навіть днів. Сформований умовний рефлекс довго не погасає. При прийомі всередину лікувальних мінеральних вод виникає збудження інтеррецепторів, які знаходятьcя в слизовій оболонці травного каналу. Імпульси, які виникають у інтерфецепторах, доходять до вищих відділів центральної нервової системи, і в той час виникає відповідна реакція. Мінеральна вода, поступивши в травний канал, завдяки збуджуючій дії складових частин може давати рефлекторний вплив на органи травлення із всіх відділів травної системи.

Сучасні уявлення про механізм гальмуючого впливу мінеральних вод на секрецію шлунка заперечливі. Про правила застосування мінеральних вод немає на одного рішення. І.В.Селіванова (1963), У.П. Джерелі (1965) і інші автори рахують, що з ціллю стимулюючого ефекта на секрецію шлунка воду потрібно приймати за 10-30 хв. до їди. О.Н.Ганич, В.І. Булеца (1965) і інші в експериментах і клінічних дослідженнях показали, що мінеральна вода, прийнята безпосередньо перед їдою або під час їди, дає виражену стимулюючу дію на секрецію шлунка, а прийнята до їди, навіть за короткий час, може евакуватися в дванадцятипалу кишку і звідти видати гальмуючий вплив на секрецію шлунка.

Г.Черняєв (1969) відмітив виражене зниження секреції соляної кислоти при застосуванні мінеральної води за 1,5 год. До їди хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку і за 20-30 хв. – з пониженою секрецією. Емпіричний режим пиття не забезпечував нормалізації секреції шлунка.

Т.Малинов із співавторами (1977) провели лікування хворих виразковою хворобою. Пляшковою мінеральною водою дрібними дозами – 100 мл через кожну годину. Вони прийшли до висновку, що такий прийом немає особливостей перед прости методом.

Прийом гідрокарбонатних вод натще рефлекторно гальмує секрецію, кальцій і магній подавляють запалуні реакцію і моторику.

В.Т. Коробіцин із співавторами (1970) виявив, що прийом мінеральної води Моршинська через годину після прийому їжі викликає гальмування кислотності і секреції шлунка у хворих виразковою хворобою.

При гастриті, із пониженою секрецією шлункового соку, мінеральну воду рекомендується пити за 15-30 хв. до їди. При цьому вода не вспіває ввійти в кишки до моменту поступлення їди в шлунок. Затримуючись в шлунку, вона змішується із їжею.

В.М. Дерябіна із співавторам (1965) виявили, що Пятигорська мінеральна вода джерела № 17, введена хворим хронічним гастритом із пониженою секреторною функцією за 30 хв. до прийому їди, видає більш сильну стимулюючу дію на секрецію шлунка, чим прийнята одночасно з їжею. В той час сальні води, які потрапляють в шлунок безпосередньо перед їжею, стимулюють його секреторну функцію.

Мінеральна вода джерела №1 курорту Трускавець, введена за 30 хв. до прийому їжі хворим із пониженою кислотністю, стимулює кислотоутворення і секрецію шлунка. Аналогічні результати отримані З.К. Яхонтовой (1965) при вивченні мінеральної води Ерининського джерела. Автором виявлено, що мінерально вода, прийнята за 15-20 хв. до харчового подразника, приводить до значного збільшення секреції шлунка.

Ряд авторів відмічають. Що мінеральні води дають сокогінну дію при дачі їх за 0,5 год. До їди і одночасно з їжею.