Функції і роль менеджменту персоналу в управлінні пдприємством (на прикладі швейної фабрики)

У середніх і малих організаціях спостерігається агрегування (об'єднання) підсистем функціонального управ¬ління персоналом у межах управлінських підрозділів.

Отже, можна стверджувати, що в будь-якій організації існує система управління персоналом. Ступінь її розгалу¬женості і складності визначається розмірами та ієрархією побудови організації, а також загальною стратегією її роз¬витку.

З моменту свого виникнення і донині наука управ¬ління персоналом розробила багато концепцій і теорій, які відображають відповідні етапи розвитку матеріального виробництва, спрямованість тих чи інших досліджень, соціально-економічні умови трудових відносин в окремо взятій країні тощо. Усі ці концепції і теорії можна об'єднати у такі групи: концепції застосування людського чинника у виробництві, теорії людських ресурсів, теорії людського капіталу.

Концепції застосування людського чинника у вироб¬ництві. Першою науково обґрунтованою концепцією стала концепція використання трудових ресурсів (labor resources use), яка замість людини розглядала лише її функцію — працю, вимірюючи її затратами робочого часу і заро¬бітною платою. Основоположниками цієї концепції були американські інженери Фредерік-Вінслоу Тейлор (1856— 1915), Френк Гілбрет (1868—1924), Ліліан Гілбрет (1878—1972), Генрі Гантт (1861—1919), які належали до школи наукового управління.

У своїх дослідженнях Ф.-В. Тейлор зосереджувався на основних типах операцій, які виконує кожен працівник, оскільки головними вважав організацію праці і виробничі завдання. Провівши чимало досліджень на багатьох під¬приємствах, він дійшов висновку, що емпіричні методи управління виробничими процесами є причиною марнот¬ратства, якого можна уникнути, проаналізувавши дії працівників та їхню тривалість, і на цій основі визначити найкращу операційну форму для кожного завдання.

Обґрунтовану Ф.-В. Тейлором концепцію побудовано на досить грубому розумінні суті й особливостей людини, ЇЇ значення у виробництві, її положення зводилися до то¬го, що робота складається з низки простих операцій, які часто повторюються і якими легко оволодіти. А завдяки жорстким стандартним процедурам їх досить легко виконувати. Тому основним обов'язком керівництва є нагляд і контроль. Оплата має бути прямо пропорційною обсягові виконаної роботи (відрядна оплата), оскільки це підвищує зацікавленість робітника в результатах праці. Для кожно¬го виду діяльності існує єдиний оптимальний спосіб розв'язання проблеми.

Ідеї Тейлора стимулювали різноманітні дослідження, що зосереджувалися на таких проблемах:

а) вивчення фізичних можливостей людини. Пізніші дослідження викристалізувалися в новому науковому на¬прямі — ергономіці (грец. ergon — робота, праця і nomos — закон), зосередженій на вивченні поведінки людини у про¬цесі праці, руху органів людського тіла в системі «люди¬на — техніка — виробництво». Здебільшого ці досліджен¬ня мають на меті пристосування машин до фізіологічних характеристик людини:

— визначення часу, необхідного для виконання кон¬кретних виробничих операцій;

— вивчення фізичної втоми і визначення часу, не¬обхідного організму для відновлення сил;

— визначення рівня і моделі заробітної плати, які б спонукали працівників виконувати роботу якнайшвидше й у більшому обсязі.

Запропоновані Ф.-В. Тейлором методи відповідали по¬требам суспільства наприкінці XIX ст., сприяли розвит¬кові тогочасної індустрії, масового виробництва. Тейло¬ризм забезпечив значне підвищення продуктивності пра¬ці, економічне лідерство США у 20-ті роки XX ст. Ідеї Ф.-В. Тейлора сприяли зосередженню наукового організу¬вання праці, обґрунтуванню методу РЕНТ та ергономіки.

У 20-ті роки XX ст. керівник великої французької вугільної компанії Анрі Файоль (1841 —1925), британ¬ський консультант з питань управління Ліндалл Урвік (1891—1983), американський дослідник і практик мене¬джменту Гаррінгтон Емерсон (1853—1931), американ¬ський вчений і урядовець Лютер Г'юлік (1892—1978), німецький соціолог і економіст Макс Вебер (1864—1920) та ін. запропонували концепцію управління персоналом (personnel management). Вони розглядали людину через призму посади, а стрижнем управління вважали адмі¬ністративний механізм — принципи, методи, функції, по¬вноваження, відповідальність. На їх погляд, раціонально визначивши основні функції бізнесу (фінанси, вироб¬ництво й маркетинг), можна обрати найоптимальніший спосіб поділу організації на підрозділи або робочі групи.За переконаннями прихильників даної школи, яку на¬зивають ще адміністративною, для забезпечення нормаль¬ної діяльності організації слід чітко регламентувати міжособистісні й міжгрупові відносини і відносини між рівня¬ми відповідальності. Основною функцією керівника підприємства А. Файоль вважав адміністративну, оскіль¬ки «керувати — означає передбачати, організовувати, роз¬поряджатися, координувати і контролювати». Функції управління персоналом він не виокремлював, проте фак¬тично впритул наблизився до цієї ідеї, сформулювавши 14 принципів управління, які за своїм змістом і є принци¬пами управління персоналом: поділ праці; повноваження й відповідальність; дисципліна; єдиноначальність; єд¬ність напряму; підпорядкованість особистих інтересів загальним; винагорода персоналу; централізація (влади); скалярний (ступінчастий) ланцюг розпоряджень; поря¬док; справедливість; стабільність робочого місця, ініціа¬тива; корпоративний дух.