МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ КОЛЕКТИВОМ

Слід зазначити, що чим більше письмових вказівок видається, тим більша вірогідність появи непогоджених заходів, строків, порушень принципу матеріальної та часової забезпеченості розпоряджень.

Обгрунтованість розпоряджень і вказівок потрібно насамперед розглядати юридичне: тобто під кутом зору відповідності змісту їх правовим нормам. Разом з пра¬вовою обгрунтованістю вказівок розрізняють ресурсну обгрунтованість їх, тобто наявність чи надання матері¬альних, трудових, фінансових та часових ресурсів для виконання цих вказівок і розпоряджень. Використовуючи розпорядчі методи управління, су¬часний менеджер повинен чітко і грамотно ставити зав¬дання, компетентне аналізувати та ефективно контро¬лювати хід реалізації їх, проводити інструктивну та роз'яс¬нювальну роботу, налагоджувати та підтримувати вико¬навчу дисципліну.

Під виконавчою дисципліною розуміють вміле вико¬нання наказів, розпоряджень, вказівок керівника, яке забезпечується кваліфікацією, досвідом, творчістю та ініціативою виконавців.

Для налагодження високої виконавчої дисципліни потрібні:

чітко встановлені строки виконання завдань та захо¬дів, що містяться в постановах, розпорядженнях, нака¬зах, і сувора перевірка додержання їх;

персональна відповідальність виконавців за виконан¬ня завдань та заходів;

встановлення заохочень виконавцям за своєчасне та дострокове виконання завдань та проведення заходів.

Фахівці вважають, що в разі недодержання зазначе¬них умов, відсутності дієвого контролю за виконанням розпоряджень, своєчасно виконуються лише 50—55 % загальної кількості їх.

Розглянуті вище особливості розпорядчої діяльності менеджера стосуються письмової форми розпоряджень. Разом з нею, як уже було зазначено, широко використо¬вуються усні розпорядження як своєрідний засіб кому¬нікації в системі управління, відносин «керівник — під¬леглий».

Відносно використання усних розпоряджень наведе¬мо деякі рекомендації, перевірені практикою:

віддавати усне розпорядження потрібно ясною, зро¬зумілою мовою, щоб не ставити виконавця у скрутне ста¬новище: або він виконає розпорядження так, як зрозу¬мів, або прийде до керівника за уточненнями;корисно перевірити, чи правильно зрозумів розпоря¬дження виконавець;

перед тим, як віддати усне розпорядження, потріб¬но переконатися, що воно не суперечитиме раніше відда¬ним;

усне розпорядження також повинне фіксуватися ке¬рівником. Формою. фіксації таких розпоряджень може бути діловий блокнот керівника чи спеціальний журнал.

У розпорядчій діяльності керівника виявляється його мистецтво управління. Вміле використання різних розпо¬рядчих методів, поєднання їх з організаційно-стабілізуючими методами упорядковує управлінський вплив на об'єкт управління, підвищує ефективність управлінської діяльності, забезпечує ритмічну роботу всієї соціально-економічної системи.

Розглянуті вище економічні та організаційно-розпо¬рядчі методи управління спрямовані в основному на ви¬робничо-господарську діяльність організацій і підпри¬ємств. Однак, як уже підкреслювалося, організація чи підприємство виступає в суспільстві не тільки як вироб¬ничо-економічна ланка, а й як соціальний фактор. У зв'я¬зку з цим менеджер повинен володіти соціальними методами управління.

Під соціальними методами управління розуміють систему засобів і .важелів впливу на соціально-психоло¬гічний клімат у колективі, на трудову і соціальну актив¬ність колективу і його окремих працівників. Методи со¬ціального управління спрямовані на гармонізацію соці¬альних відносин у колективі задоволенням соціальних потреб працівників — розвитку особистості, соціального захисту та ін.