МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ КОЛЕКТИВОМ

Управління — складний і динамічний процес, керова¬ний і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того як встановлено цілі управління, необ¬хідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досяг¬нення їх. Інакше кажучи, якщо при визначенні цілей потрібно відповісти на запитання «чого потрібно досяг¬ти?», то слідом за цим виникає запитання: «як найбільш раціонально досягти мети?». Отже, виникає потреба у застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досяг¬нення цілей управління, тобто методів управління.

Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання.

Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колек¬тив або на окремих його членів називають методами управління. Методи являють собою важливий елемент процесу управління (Наявність прогресивних методів уп¬равління та вміле використання їх є передумовою ефек¬тивності управління і господарських процесів).

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену ро¬боту, сприяти максимальній мобілізації творчої актив¬ності кожного члена. Цим методи управління відрізня¬ються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних ви¬робничо-господарських завдань.

Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу уп¬равління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити Їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття «методи управління» витікає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.

Формування цілеспрямованого впливу на трудові ко¬лективи та їх окремих членів безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визна¬чають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою моти¬ваційну характеристику, що визначає напрям дії їх. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведін¬ку людей і на які орієнтована відповідна група методів.

Відповідно до мотиваційної характеристики у складі методів управління виділяють три групи:

економічні;

організаційно-розпорядчі;

.соціальні.

Економічні методи управління об'єднують усі мето¬ди, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих їхніх членів. Цей вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих пра¬цівників і колективів у цілому.

Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на ви¬користання таких мотивів трудової діяльності, як почут¬тя обов'язку, відповідальності, у тому числі адміністра¬тивної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний який підлягає. обов'язковому виконанню.

Соціальні методи грунтуються невикористанні со¬ціального механізму, що діє у колективі (неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби та ін.).

Ефективність застосування методів управління в ос¬новному залежить від рівня кваліфікації керівних кад¬рів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямова¬ної підготовки та повсякденного використання всіх заз¬начених напрямів впливу на колектив і окремих людей.

Економічні методи управління посідають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їх основі встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих під¬приємств і організацій і визначається такий режим ро¬боти і такі стимули, які об'єктивно спонукають і заці¬кавлюють колективи і окремих працівників в ефективній праці.