МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ КОЛЕКТИВОМ

за видами — техніко-технологічні, планово-економіч¬ні, трудові, фінансово-кредитні, матеріально-постачаль¬ницькі, організаційно-управлінські та ін. Техніко-техно¬логічні норми регулюють використання сировини, обладнання та допоміжних матеріалів. Група планово-економічних норм охоплює регулювання оплати і стиму¬лювання праці, нормування товарних залишків, строки подання статистичної звітності. Трудові норми — це нор¬ми виробітку, нормативи чисельності працівників, нор¬ми часу для праці і відпочинку, трудового розпорядку тощо. Фінансово-кредитні норми регулюють порядок одержання кредитів та ліквідації заборгованості, ство¬рення фондів загального і спеціального призначення, по¬рядок віднесення втрат і збитків на результати діяль¬ності та ін. Матеріально-постачальницькі норми визна¬чають порядок надходження сировини, матеріалів та товарів у підприємства, строки поставки, встановлюють мінімальні обсяги відвантаження тощо. До організацій¬но-управлінських норм відносять типові управлінські структури, норми підпорядкування, порядок розробки та прийняття управлінських рішень та ін.;

за строками дії норми поділяють на довго- та корот¬кострокові;

за напрямом впливу розрізняють норми впливу на колектив у цілому та на окремих працівників.

Норми і нормативи, що застосовуються в процесі управління, є необхідною, важливою умовою наукової організації управління, оскільки саме на них грунтуєть¬ся виконання функцій менеджменту. Тому надзвичайно важливо постійно поліпшувати нормативну базу, розширювати коло нормативних показників, своєчасно пе¬реглядати раніше прийняті норми і нормативи, щоб во¬ни не стали перепоною на шляху оптимізації управління.

Інструктування - найбільш м'який спосіб ор¬ганізаційного впливу і полягає в ознайомленні з умова¬ми роботи чи обставинами дорученої" справи, з'ясуванні питань, можливих утруднень, пересторозі від можливим помилок, у порадах щодо виконання певних видів робіт! Інструктування завжди має форму методичної та ін¬формаційної допомоги, спрямованої на успішне вико¬нання роботи.Інструктування може здійснюватися за допомогою радіо, телефону, відеопристроїв, особистими контакта¬ми, індивідуально і колективно. Воно може мати наочну форму. До інструктування відносять оформлення при¬міщень організаційною документацією про умови робо¬ти. Це стенди з найменуваннями організаційних підроз¬ділів, схеми розташування їх, порядок роботи, внутрішньоорганізаційні інструкції. Важливу роль при цьому відіграють лаконічність, простота, врахування психоло¬гії сприйняття. Це все поліпшує організаційні умови ро¬боти, сприяє успішному виконанню її.

Зазначені методи організаційного впливу рекоменду¬ється застосовувати в комплексі.

Методи організаційного впливу спрямовані на фор¬мування системи управління, визначення її функцій і структури, порядку і методів здійснення окремих функ¬цій, організацію спільної праці, її нормування, методич¬не інструктування і навчання працівників ефективним способам виконання покладених на них завдань. Важ¬ливість цих цілей передбачає обов'язковість використан¬ня і безперервного удосконалення методів організацій¬ного впливу як особливих інструментів управління на всіх рівнях управління.

У практиці управління можуть виникнути такі проб¬леми, які не вкладаються в установлені регламентацій-ними актами чи нормами межі. Інакше кажучи, нерідко виникає конкретна ситуація, не передбачена в регламентаційних актах або ж передбачена ними як розпорядча діяльність. Ситуаціями першого роду є відхилення від раніше прийнятих планів, зумовлені порушенням зв'язків між суб'єктом і об'єктом управління, недостатньою об¬грунтованістю деяких управлінських рішень, зривами в постачанні товарами і сировиною підприємств, змінами в характері попиту на ринку та ін. Відхилення порушують планову програму розвитку господарської діяльнос¬ті і потребують обов'язкового активного втручання уп¬равлінських органів для термінового виправлення стано¬вища, яке склалося.

Ситуаціями другого виду, тобто передбаченнями в організаційних нормах, але такими, що потребують кон¬кретної розпорядчої діяльності в кожному випадку, є, наприклад, діяльність з добору і розстановки кадрів, оперативне керівництво виробничо-господарським про¬цесом.

У всіх випадках застосовуються способи розпорядчо¬го впливу.

Основою розпорядчого впливу є порядок управління, розроблений в результаті актів організаційного впливу. Саме на підтримання і поліпшення цього порядку спря¬мований розпорядчий вплив. Він виходить від керівника, має обов'язковий характер і не підлягає обговоренню чи зміні. Всі акти розпорядчого впливу надходять суворо в одному напрямі: від вищих управлінських ланок до низових, від керівника до підлеглих.