МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ КОЛЕКТИВОМ
Національний банк України встановлює процентну ставку за кредитні ресурси, отже, визначає і основну частину процентної ставки на кредити, надані підпри¬ємствам комерційними банками. Останні визначають розміри процентів за кредит, виходячи з виплаченої На¬ціональному банку процентної ставки, швидкості оборо¬ту кредитних ресурсів, видів кредитів та ін. Отже, бан¬ки здійснюють таким чином цілеспрямований вплив на господарську діяльність підприємств та організацій, на їх ефективність.
Держава може також використовувати такий важіль економічного впливу на господарську діяльність, як ре¬гульовані ціни. Регулювання цін може здійснюватися встановленням верхніх меж цін на окремі товари, фік¬сованих (твердих) цін, граничних норм рентабельності виробництва та розмірів торгової націнки для ланок товаропросування. Отже, ціни на деякі товари формують¬ся не під впливом попиту і пропозиції, а залежно від способу і величини обмежень, накладених державою на складові елементи цін. Цей важіль застосовується дер¬жавою для соціального захисту окремих категорій на¬селення (ціни на товари повсякденного вжитку), стиму¬лювання чи дестимулювання виробництва деяких товарів (товари розкоші). Аналогічний підхід застосовується державою при встановленні тарифів на послуги.
Досить ефективним регулятором господарської ді¬яльності є також економічні пільги, які встановлюються державою щодо сплати податків, порядку розрахунків між бюджетом і підприємствами, між підприємствами різних галузей народного господарства та ін.
На господарську діяльність впливають також місце¬знаходження виробничих, торгових та інших підприємств та ступінь розвитку інфраструктури в місцях діяльності їх. Місцеві органи влади використовують ряд економіч¬них регуляторів для того, щоб підприємства, які пере¬бувають у більш вигідних умовах порівняно з іншими, надприбутки перераховували в місцеві бюджети. До міс¬цевих регуляторів відносять рентні платежі, місцеві по¬датки і збори.
Таким чином, регулювання господарської діяльності конкретних господарюючих суб'єктів здійснюється дер¬жавою та уповноваженими нею органами.
Крім того, регулювання діяльності підприємств, які є складовими частинами певної господарської системи, здійснюється цією системою. Внутрішньосистемними регуляторами господарської діяльності підвідомчих під¬приємств є централізоване створення фондів (капітальних вкладень, підготовки кадрів, резервного, страхування, розвитку науки і техніки та ін.) та внутрішньогосподар¬ські відрахування на загальносистемні цілі і програми. Нормативи відрахувань у ці фонди та на виконання загальносистемних програм встановлюються відповідним вищим органом управління системи.
Комплекс економічних регуляторів господарської ді¬яльності повинен бути гнучким, негайно реагувати на зміну економічної ситуації. Тепер застосовується досить багато цих регуляторів. Надалі, в умовах розвинутого ринку, кількість їх зменшиться, однак ринок не перед¬бачає повної відмови від економічного регулювання гос¬подарських процесів.Реалізація економічних методів управління здійсню¬ється в рамках системи виробничих відносин між людь¬ми, що входять до складу трудового колективу. Ця сис¬тема взаємовідносин надзвичайно складна і включає в себе економічні, соціальні, психологічні та організаційні відносини. Останні знаходять своє вираження у верти¬кальних та горизонтальних зв'язках, що виявляються у формі зацікавленості працівників в організації спільної праці. Для виконання будь-яких робіт виробничого ха¬рактеру кожен працівник має свої обов'язки, права, від¬повідальність, які формуються у процесі здійснення функції менеджменту «Організація».
Реалізація орга¬нізаційних відносин у системі відбувається застосуван¬ням організаційно-розпорядчих методів управління, які ще називаються адміністративними. Однак поняття «ор¬ганізаційно-розпорядчі методи управління» більш ши¬роке, оскільки адміністративні методи грунтуються на застосуванні нормативних актів (постанов, наказів, ін¬струкцій органів влади і управління), а організаційно-розпорядчі методи охоплюють усю суть організаційної складової механізму управління.
Організаційно-розпорядчі методи тісно пов'язані з і економічними методами управління, оскільки вони спря¬мовані на вирішення єдиних завдань з досягнення цілей господарської діяльності.
Застосування організаційно-розпорядчих методів уп¬равління передує економічним методам, оскільки для то¬го, щоб використати останні, потрібно організаційно сформувати об'єкт управління та структуру управління. В процесі функціонування господарської системи еко¬номічні методи управління реалізуються у формі орга¬нізаційно-розпорядчого впливу суб'єкта управління на об'єкт (постанови, накази, розпорядження та ін.). Тіс¬ний зв'язок цих двох груп методів синтезує ефективний вплив управляючої підсистеми на підсистему, якою уп¬равляють. Разом з тим організаційно-розпорядчі методи управ¬ління відрізняються від економічних. Основою їх роз¬межування є механізм дії та форма прояву цих мето¬дів у процесі управління. Економічні методи управління грунтуються на врахуванні економічних інтересів людей, поєднанні цих інтересів за схемою: людина — колектив — суспільство. Формою прояву економічних методів управ¬ління є певні плани, завдання, програми, виражені еко¬номічними параметрами, чи ступінь задоволення індиві¬дуальних, групових, колективних інтересів, виражений стимулами індивідуальної і колективної праці. Органі¬заційно-розпорядчі методи управління грунтуються на таких індивідуальних і групових властивостях людей, як почуття обов'язку, відповідальності, дисципліни та розу¬міння можливості адміністративного покарання.