МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ КОЛЕКТИВОМ

Для розпорядчого впливу характерна нерегулярність його виникнення, оскільки відхилення в прийнятому по¬рядку управління виникають раптово і їх складно перед¬бачати наперед. У добре організованій системі ці від¬хилення зведені до мінімуму, проте через різноманітні зовнішні і внутрішні причини інколи і в ній виникає потреба в застосуванні розпорядчого впливу.

Причинами таких відхилень у системі організації,-наприклад, торгової діяльності, можуть бути неритмічність завезення товарів у торгову мережу, незабезпече¬ність працівниками необхідних категорій, порушення техніки безпеки та ін.; в технологічній системі — пору¬шення технологічного процесу оптового та роздрібного продажу товарів, надходження від постачальників не¬якісних товарів, недодержання регламентів та режимів роботи; в системі організації праці — порушення трудо¬вої дисципліни, використання недосконалих систем ма¬теріального стимулювання праці та ін.; в економічній системі — невідповідність фактичних витрат обороту запланованим, недосконалість діючих систем плануван¬ня та економічного стимулювання.

Методи розпорядчого впливу дають змогу запобігти відхиленням від планової програми господарювання, здійснити перехід системи до стану рівноваги, наприк¬лад, впровадженням більш досконалого порядку організації праці, планування, стимулювання та ін. Розпо¬рядчий вплив здійснюється на основі розробки управ¬лінських рішень щодо способів подолання відхилень, які виникли, або підвищенням ефективності організаційної системи, спрямовуючи ці рішення конкретним виконав¬цям для реалізації. Формою вироблення розпорядчого-впливу є усні та письмові розпорядження. До їх складу входять директиви, постанови, накази, вказівки, розпо¬рядження, резолюції. Все це види розпорядчої діяль¬ності, розпорядчого впливу, а не документи. Документи з аналогічними назвами — лише зовнішній прояв роз¬порядчого впливу. Сам же розпорядчий вплив може бути за формою усним чи документально оформленим. Кож¬на з цих форм має свої переваги. Усна форма більш оперативна. Документальна форма сприяє кращому об¬ліку і контролю виконання розпоряджень. Поєднання форм розпорядчої діяльності становить важливу складо¬ву сторону діяльності керівника.Постанови — це розпорядчі акти, які приймаються колегіальними органами управління (з'їздами, конфе¬ренціями, зборами, комісіями, правлінням) і містять шляхи вирішення важливих питань, що стосуються всі¬єї організації чи системи в цілому.

Основною формою розпорядчого впливу на підпри¬ємствах, якими керують керівники на засадах єдиноначальства, є накази. Наказ — це письмове вирішення пев¬ного завдання з переліком конкретних шляхів, строків, порядку, відповідальних осіб і форм контролю. Вико¬нання наказу обов'язкове, оскільки він виражає волю лінійного керівника, який має право одноособового прий¬няття рішень. Сам наказ обов'язково повинен відповідати нормам адміністративного права, інакше він юридично може бути неправомірним.

Різновидом розпорядчого впливу є розпорядження, що деталізує конкретні шляхи і способи вирішення ок¬ремих завдань у масштабах окремо взятих служб та підрозділів. Розпорядження може бути видане лінійним чи функціональним керівником у межах його повнова¬жень.

Специфічною формою розпорядчого впливу є дирек¬тива,, що являє собою рішення про цілі перспективного розвитку окремих структурних підрозділів, підприємств, організацій, господарських систем та галузей. Директи¬ви визначають загальну мету господарювання, розрахо¬вану на тривалий період і яка потребує якісної зміни способів і методів роботи. Реалізація директив пов'яза¬на з виданням наказів, розпоряджень, постанов і вка¬зівок для вирішення проміжних завдань.

В управлінні також широко застосовується резолю¬ція, яка являє собою конкретну вказівку виконавцю що¬до здійснення тих чи інших дій, передбачених відповідним документом. Резолюція накладається керівником у ліво¬му верхньому куті документа під кутом до його тексту.

Таким чином, розпорядчий вплив реалізується в різ¬номанітних формах. Різноманітність цих форм дає змогу успішно підтримувати стійкість системи управління від¬повідно до характеру проблем, що виникають, і усувати відхилення від заданої програми в організаційній сис¬темі підприємств та організацій.

Одним з найважливіших практичних питань управ¬ління є ефективність використання розпорядчих методів управління. Визначити її можна, зіставляючи те, що бу¬ло передбачено наказами, постановами, розпоряджен¬нями та іншими формами розпорядчого впливу, з тим, що було фактично досягнуто при реалізації їх. Ефектив¬ність письмових розпоряджень (наказів) зумовлюється їх кількістю, ступенем обгрунтованості, проявом твор¬чості та ініціативи з боку виконавців, рівнем виконав¬чої дисципліни.

Практикою управління соціально-економічними сис¬темами виявлена така залежність: чим вище рівень (якість) організації праці, виробництва та управління, тим менше видається письмових розпоряджень. Велика кількість розпоряджень послаблює їхній вплив, перетво¬рюючи у формальні акти, збільшує обсяг роботи управ¬лінського апарату.