МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ КОЛЕКТИВОМ

Організаційно-розпорядчі методи управління слід за¬стосовувати з врахуванням вимог економічних законів.

Тільки у цьому випадку вони є науково обгрунтованими. Якщо орган управління в своїй діяльності не враховує" або недостатньо враховує вимоги економічних законів, то організаційно-розпорядчі методи можуть перетвори¬тися на адміністративні, бюрократичні, волюнтаристські, суб’єктивні методи впливу.

Характерними особливостями організаційно-розпо¬рядчих методів управління є:

прямий вплив на об'єкт управління;

обов'язковий характер виконання вказівок, розпо¬ряджень, постанов та інших адміністративних рішень вищих органів управління для підпорядкованих об'єк¬тів;

суворо визначена відповідальність за невиконання вказівок та розпоряджень.

Акти управління, які здійснюються управлінськими працівниками, поділяють на два види: нормативні та індивідуальні.

Нормативні акти не мають конкретного адресата. Во¬ни містять загальні норми дій щодо тих чи інших умов і розраховані, як правило, на тривалий період. До них можна віднести примірні статути, положення про госпо¬дарюючі суб'єкти та їхні підрозділи, посадові інструк¬ції, норми і нормативи витрат, матеріалів, праці, стан¬дарти та ін.

Індивідуальні акти управління адресуються певним об'єктам управління. До них відносять накази, постанови, розпорядження, циркуляри, вказівки.

Організаційно-розпорядчі методи управління класи¬фікують за різними ознаками. Найважливіше значення для них має класифікація, побудована на врахуванні специфіки засобів важелів організаційного впливу/ Та¬кими важелями є регламент, норма, інструкція, дисцип¬лінарні вимоги, відповідальність, повноваження та ін. Групуючи ці засоби впливу за роллю в процесі управлін¬ня, можна виділити дві групи організаційно-розпорядчих методів управління: організаційно-стабілізуючі та роз¬порядчі. Центральне місце серед них посідає перша гру¬па — організаційно-стабілізуючі методи впливу.

Основний зміст методів організаційно-стабілізуючого впливу полягає у встановленні складу елементів систе¬ми і стійких організаційних зв'язків між ними закріп¬ленням певних обов'язків як за системою в цілому, так і за окремими її ланками.Другою групою організаційно-розпорядчих .методів управління є методи розпорядчого впливу, які відобра¬жають поточне використання встановлених організацій¬них зв’язків і їх часткове коригування в разі зміни умов роботи. В основу розпорядчих методів покладено повно¬важення та обов’язки.

Обидві групи методів управління використовуються спільно, оскільки вони доповнюють одна одну. Разом з тим ці методи взаємозамінні, що і визначає особливості вибраного в управлінні того чи іншого типу організації або основні аспекти організаційної діяльності в процесі управління.

Організаційно-розпорядчі методи управління можна класифікувати також за джерелами впливу. Тоді виділяють способи організаційного впливу першого, друго¬го та наступних рівнів управління, практика свідчить, що кожний рівень системи управління має свої особли¬вості організаційного впливу і виділяє ті з них, які найбільш ефективні для цього рівня. На вищих рівнях системи управління переважають регламентаційні та нормативні способи організаційного впливу. На низово¬му щаблі управління на передній план виходять розпо¬рядчі методи, покликані регулювати та підтримувати повсякденну виробничо-господарську діяльність. Дифе¬ренціація способів організаційного впливу за рівнями системи управління закономірна, оскільки вона відоб¬ражає обсяг повноважень, якими володіють керівники певного рангу, юридичне становище певного рівня управ¬ління, специфіку управління, його функціональний зміст на певному щаблі управління.

Обгрунтована диференціація організаційно-розпоряд¬чих методів управління за рівнями системи управління відіграє важливу роль у теорії управління, сприяє най¬більш повному врахуванню організаційних відносин у со¬ціально-економічній системі. І навпаки, застосування ор¬ганізаційно-розпорядчих методів управління, що не від¬повідають положенню щабля управління в ієрархії управ¬лінської структури, призводить до зривів, порушення ритму виробничо-господарських процесів. Яскравим при¬кладом цього може бути намагання сконцентрувати на вищих щаблях управління в роки панування адміністра¬тивно-командної системи розпорядницьку діяльність з по¬точного регулювання функціонування організацій і під¬приємств.